СТРУКТУРА ПОМИЛОК ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Автор(и)

  • Юлія Коцюбинська Доктор філософії, доцент, в.о. завідувача кафедри судової медицини, медичного та фармацевтичного права Івано-Франківського національного медичного університету, м. Івано-Франківськ, Україна https://orcid.org/0000-0001-6350-1791
  • Наталія Козань Доктор медичних наук, професор, в.о. проректора з наукової роботи, професор кафедри судової медицини, медичного та фармацевтичного права Івано-Франківського національного медичного університету, м. Івано-Франківськ, Україна https://orcid.org/0000-0003-1017-5077
  • Володимир Волошинович Кандидат медичних наук, доцент кафедри судової медицини, медичного та фармацевтичного права Івано-Франківського національного медичного університету, м. Івано-Франківськ, Україна https://orcid.org/0000-0003-1018-0933
  • Валерія Чадюк Асистент кафедри судової медицини, медичного та фармацевтичного права Івано-Франківського національного медичного університету, м. Івано-Франківськ, Україна https://orcid.org/0000-0001-7392-7905
  • Валентина Лямпель Заступник директора Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України, завідувач відділу криміналістичних видів досліджень, м. Івано-Франківськ, Україна https://orcid.org/0000-0002-7838-4716
  • Оксана Мицканюк Начальник відділу біологічних досліджень та обліку Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Івано-Франківськ, Україна https://orcid.org/0000-0003-3979-6942

DOI:

https://doi.org/10.24061/2707-8728.1.2024.9

Ключові слова:

ідентифікація особи, ДНК, об’єкти біологічного походження, біологічна інформація, судова молекулярно-генетична експертиза

Анотація

Ідентифікаційна експертиза є одним із найскладніших видів експертиз і передбачає відповідно до світових стандартів (наприклад, DVI-Interpol) кілька паралельних видів розслідувань, спрямованих на підтвердження результату. Судову молекулярно-генетичну експертизу вважають «золотим стандартом» ідентифікаційних досліджень, оскільки висока дискримінаційна сила цього методу дозволяє отримувати результати з високим рівнем доказовості. Однак інколи через помилки на різних етапах проведення експертизи отримують її помилковий результат, який не збігається з іншими паралельними методами дослідження.

Метою дослідження було визначити частоту та причини помилок, що призводять до помилкових результатів судових молекулярно-генетичних експертиз з 2019 по 2024 роки в Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.

Матеріал та методи. Здійснено ретроспективне дослідження 4595 висновків судових молекулярно-генетичних експертиз, проведених з 2019 по 2024 роки в Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.

Результати та їх обговорення. Під час аналізу причин отримання помилкових результатів було встановлено, що за весь період дослідження найбільше зафіксовано людських помилок та забруднення. Рідше виникали технічні проблеми, сплутування зразків тощо.

Висновки. Наведені в дослідженні показники та структура помилок є корисними для підвищення якості та контролю за проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи, а також сприяють формуванню культури відкритого дослідження та пошуку шляхів їх мінімізації. Однак важливо не забувати, що вони не мають значення в контексті конкретного дослідження. Також варто враховувати можливість наявності в конкретному випадку нерозкритих помилок. Важливо також чітко вказати можливість перенесення ДНК тощо. Судово-статистичні моделі, у тому числі байєсовські мережі, можуть бути корисними для врахування різноманітних невизначеностей та демонстрації їх впливу на доказову силу результатів судової молекулярно-генетичної експертизи.

Посилання

Fondevila M, Phillips C, Santos C, Pereira R, Gusmão L, Carracedo, et al. Forensic performance of two insertion-deletion marker assays. Int J legal Med. 2012;126:725-37. doi: 10.1007/s00414-012-0721-7

Dasgupta A., Sepulveda JL, edirors. Accurate results in the clinical laboratory. 2-d ed. Elsevier; 2019. VI: Sources of errors in molecular, genetic and related testings, Chap. 21, Hsiao SJ, Sources of error in molecular diagnostic analyses; p. 337-47. doi: 10.1016/B978-0-12-813776-5.00021-2

Schneider PM. Scientific standards for studies in forensic genetics. Forensic Sci Int. 2007;165(2-3):238-43. doi: 10.1016/j.forsciint.2006.06.067

Kloosterman A, Sjerps M, Quak A. Error rates in forensic DNA analysis: Definition, numbers, impact and communication. Forensic Sci Int Genet. 2014;12:77-85. doi: 10.1016/j.fsigen.2014.04.014

Ballard D, Winkler-Galicki J, Wesoły J. Massive parallel sequencing in forensics: advantages, issues, technicalities, and prospects. Int J Legal Med. 2020;134:1291-303. doi: 10.1007/s00414-020-02294-0

Kayser M, Branicki W, Parson W, Phillips C. Recent advances in Forensic DNA Phenotyping of appearance, ancestry and age. Forensic Sci Int Genet [Internet]. 2023 Jul[cited 2024 May 12];65:102870. Available from: https://www.fsigenetics.com/article/S1872-4973(23)00045-5/fulltext doi: 10.1016/j.fsigen.2023.102870

Finaughty C, Heathfield LJ, Kemp V, Márquez-Grant N. Forensic DNA extraction methods for human hard tissue: A systematic literature review and meta-analysis of technologies and sample type. Forensic Sci Int Genet [Internet]. 2023 Mar[cited 2024 May 12];63:102818. Available from: https://www.fsigenetics.com/article/S1872-4973(22)00159-4/fulltext doi: 10.1016/j.fsigen.2022.102818

Oosthuizen T, Howes LM, White R. Forensic DNA analysis and legislative provisions: Balancing rights in a time of scientific advancement. Altern Law J. 2023;48(3):178-84. doi: 10.1177/1037969X231190484

Granja R, Machado H. Forensic DNA phenotyping and its politics of legitimation and contestation: Views of forensic geneticists in Europe. Soc Stud Sci. 2023;53(6):850-68. doi: 10.1177/0306312720945033

Sauvagère S, Pussiau A, Hubac S, Gouello A, Poussard A, Lavigne J-P, et al. Innovations in Forensic Sciences for Human Identification by DNA in the French Gendarmerie during the Last 10 Years. Forensic Sci. 2023;3(2):316-29. doi: 10.3390/forensicsci3020024

References

Fondevila M, Phillips C, Santos C, Pereira R, Gusmão L, Carracedo, et al. Forensic performance of two insertion-deletion marker assays. Int J legal Med. 2012;126:725-37. doi: 10.1007/s00414-012-0721-7

Dasgupta A., Sepulveda JL, edirors. Accurate results in the clinical laboratory. 2-d ed. Elsevier; 2019. VI: Sources of errors in molecular, genetic and related testings, Chap. 21, Hsiao SJ, Sources of error in molecular diagnostic analyses; p. 337-47. doi: 10.1016/B978-0-12-813776-5.00021-2

Schneider PM. Scientific standards for studies in forensic genetics. Forensic Sci Int. 2007;165(2-3):238-43. doi: 10.1016/j.forsciint.2006.06.067

Kloosterman A, Sjerps M, Quak A. Error rates in forensic DNA analysis: Definition, numbers, impact and communication. Forensic Sci Int Genet. 2014;12:77-85. doi: 10.1016/j.fsigen.2014.04.014

Ballard D, Winkler-Galicki J, Wesoły J. Massive parallel sequencing in forensics: advantages, issues, technicalities, and prospects. Int J Legal Med. 2020;134:1291-303. doi: 10.1007/s00414-020-02294-0

Kayser M, Branicki W, Parson W, Phillips C. Recent advances in Forensic DNA Phenotyping of appearance, ancestry and age. Forensic Sci Int Genet [Internet]. 2023 Jul[cited 2024 May 12];65:102870. Available from: https://www.fsigenetics.com/article/S1872-4973(23)00045-5/fulltext doi: 10.1016/j.fsigen.2023.102870

Finaughty C, Heathfield LJ, Kemp V, Márquez-Grant N. Forensic DNA extraction methods for human hard tissue: A systematic literature review and meta-analysis of technologies and sample type. Forensic Sci Int Genet [Internet]. 2023 Mar[cited 2024 May 12];63:102818. Available from: https://www.fsigenetics.com/article/S1872-4973(22)00159-4/fulltext doi: 10.1016/j.fsigen.2022.102818

Oosthuizen T, Howes LM, White R. Forensic DNA analysis and legislative provisions: Balancing rights in a time of scientific advancement. Altern Law J. 2023;48(3):178-84. doi: 10.1177/1037969X231190484

Granja R, Machado H. Forensic DNA phenotyping and its politics of legitimation and contestation: Views of forensic geneticists in Europe. Soc Stud Sci. 2023;53(6):850-68. doi: 10.1177/0306312720945033

Sauvagère S, Pussiau A, Hubac S, Gouello A, Poussard A, Lavigne J-P, et al. Innovations in Forensic Sciences for Human Identification by DNA in the French Gendarmerie during the Last 10 Years. Forensic Sci. 2023;3(2):316-29. doi: 10.3390/forensicsci3020024

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-31

Номер

№ 1 (2024)

Розділ

Оригінальні дослідження

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).

Критерії авторського права, форми участі та авторства

Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:

  • істотність частини вкладу в концепцію і дизайн, отримання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;

  • написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;

  • остаточне твердження версії статті для публікації.

Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.

Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.

Роль відповідального учасника.

Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнятий, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленого рукопису в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за підтвердження остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором. Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленого рукопису.