ВІДМІННОСТІ «ВИСНОВКУ СПЕЦІАЛІСТА» ТА «ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ» У ВИПАДКАХ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-МЕДИЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ НА ДОГОВІРНИХ ЗАСАДАХ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2707-8728.2.2023.1Ключові слова:
судово-медична експертиза, судово-медичний експерт, спеціаліст, спеціальні знання, висновок спеціаліста, консультація, докази, судАнотація
У статті наведені актуальні питання стосовно призначення судово-медичних експертиз і досліджень за зверненням сторони захисту в кримінальному провадженні, а також процесуальні особливості участі спеціалістів у експертній роботі на етапі досудового розслідування. Досліджені схожість і відмінності суб’єктів, які використовують спеціальні знання, а саме спеціаліста й експерта. Запропоновані шляхи вдосконалення участі спеціалістів у досудовому процесі.
Мета роботи. Визначення відмінностей між «Висновком спеціаліста» та «Висновком експертного дослідження» у випадках проведення судово-медичних експертиз на договірних засадах.
Матеріали та методи. У роботі були використані архівний матеріал ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» та методи варіаційної статистики.
Результати. Встановлено, що «Висновок фахівця», «Висновок спеціаліста», «Консультація» не можуть відповідати висновку експерта за наступними критеріями: кваліфікаційні вимоги до осіб, які володіють спеціальними знаннями, є різними, а для спеціаліста на нормативному рівні вони взагалі не визначені. Досліджені схожість і відмінності суб’єктів, які використовують спеціальні знання, а саме спеціаліста й експерта. Запропоновані шляхи вдосконалення участі спеціалістів у досудовому процесі.
Висновки. Якщо для отримання висновку спеціаліста дотримуватися всіх вимог, що притаманні висновку експерта, постає питання доцільності його одержання замість того, щоб оцінити докази перевіреним практикою способом, а саме – проведенням судово-медичної експертизи. «Висновок фахівця», «Висновок спеціаліста», «Консультація» не можуть відповідати висновку експерта за наступними критеріями: кваліфікаційні вимоги до осіб, які володіють спеціальними знаннями, є різними, а для спеціаліста на нормативному рівні вони взагалі не визначені. До статті 102 КПК України доцільно внести зміни щодо процедури попередження експерта про відповідальність за свідомо неправдивий висновок і відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у разі надання висновків експертного дослідження на договірних засадах. Статтю 243 КПК України необхідно доповнити пунктом 71 наступного змісту: «До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи додаються копія договору з експертною установою про проведення експертизи, копія квитанції про оплату призначеної експертизи. Сторона захисту направляє ці документи для виконання слідчому або іншій уповноваженій особі, в провадженні якої перебуває дане кримінальне провадження». До статті 71 «Основ законодавства України про охорону здоров'я» необхідно ввести положення про можливість проведення судово-медичної експертизи за замовленням сторони захисту чи потерпілого. Доцільним вважаємо: 1) створення в закладах вищої освіти (медичних університетах) консультативних груп з науково-педагогічних працівників (доцентів, професорів); 2) проходження ними циклів тематичного удосконалення з медичного правознавства й основ судової медицини.
Посилання
Верховна Рада України. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 року № 4651-VI [Інтернет]. Київ: Верховна Рада України; 2012 [цитовано 2023 Лис 20]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text
Верховна Рада України. Закон України Про судову експертизу від 25.02.1994 року № 4038-XII [Інтернет]. Київ: Верховна Рада України; 1994 [цитовано 2023 Лис 20]. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text
Удалова ЛД, Письменний ДП, Азаров ЮІ, Галаган ОІ, Климчук МП, Конюшенко ЯЮ, та ін. Теорія судових доказів у питаннях і відповідях. Київ; 2015. 134 с.
Антонюк ПЄ, Волошин ОГ, Сорока ІВ. Види фіксації залучення спеціаліста до кримінального провадження. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія: Право. 2023;2(77):199-204. doi: 10.24144/2307-3322.2023.77.2.34
Калинюк НМ. Порядок залучення судово-медичного експерта стороною захисту з метою проведення судових експертиз. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015;3(35):102-5.
Верховний Суд України. Постанова Верховного суду України по справі від 04 листопада 2020 року № 904/684/18 [Інтернет]. Київ; 2020 [цитовано 2023 Лис 20]. Доступно: https://verdictum.ligazakon.net/document/92735181
References
Verkhovna Rada Ukrainy. Kryminal'nyi protsesual'nyi kodeks Ukrainy vid 13.04.2012 roku № 4651-VI [Criminal Procedure Code of Ukraine dated 04.13.2012 No. 4651-VI][Internet]. Kyiv: Verkhovna Rada Ukrainy; 2012 [tsytovano 2023 Lys 20]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (in Ukrainian)
Verkhovna Rada Ukrainy. Zakon Ukrainy Pro sudovu ekspertyzu vid 25.02.1994 roku № 4038-XII [Law of Ukraine On Forensic Expertise dated February 25, 1994 No. 4038-XII][Internet]. Kyiv: Verkhovna Rada Ukrainy; 1994 [tsytovano 2023 Lys 20]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text (in Ukrainian)
Udalova LD, Pys'mennyi DP, Azarov YuI, Halahan OI, Klymchuk MP, Koniushenko YaIu, ta in. Teoriia sudovykh dokaziv u pytanniakh i vidpovidiakh [Theory of forensic evidence in questions and answers]. Kyiv; 2015. 134 s. (in Ukrainian)
Antoniuk PIe, Voloshyn OH, Soroka IV. Vydy fiksatsii zaluchennia spetsialista do kryminal'noho provadzhennia [Types of fixing the involvement of a specialist in criminal proceedings]. Naukovyi visnyk Uzhhorods'koho Natsional'noho Universytetu. Seriia: Pravo. 2023;2(77):199-204. doi: 10.24144/2307-3322.2023.77.2.34 (in Ukrainian)
Kalyniuk NM. Poriadok zaluchennia sudovo-medychnoho eksperta storonoiu zakhystu z metoiu provedennia sudovykh ekspertyz [Order of attraction forensic expert party protection to forensic examination]. Naukovyi visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu. 2015;3(35):102-5. (in Ukrainian)
Verkhovnyi Sud Ukrainy. Postanova Verkhovnoho sudu Ukrainy po spravi vid 04 lystopada 2020 roku № 904/684/18 [Resolution of the Supreme Court of Ukraine on the case dated November 4, 2020 No. 904/684/18] [Internet]. Kyiv; 2020 [tsytovano 2023 Lys 20]. Dostupno: https://verdictum.ligazakon.net/document/92735181 (in Ukrainian)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
істотність частини вкладу в концепцію і дизайн, отримання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнятий, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленого рукопису в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за підтвердження остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором. Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленого рукопису.
