Особливості дерматогліфіки суїцидентів (огляд літератури)
DOI:
https://doi.org/10.24061/2707-8728.2.2021.2Ключові слова:
дерматогліфіка, суїцид, фенотипАнотація
Аналіз кількості самогубств, факторів і умов їх спричинення є складним і суб’єктивним, оскільки пов’язаний з недостатньою інформацією відносно причин суїцидних вчинків. Через це особливо актуальним стає пошук маркерів, що дозволяють виявляти осіб, схильних до суїцидальних станів, для проведення з ними профілактичних заходів з метою запобігання випадкам суїциду. Метою даної роботи було вивчення останніх публікацій стосовно дослідження генетичних і фенотипових ознак, притаманних особам, схильним до суїцидальних вчинків. Встановлено, що нині відсутні наукові роботи, які б відбивали взаємозв’язок фенотипових проявів у суїцидентів, зокрема антропоскопічних, антропометричних і дерматогліфічних ознак усіх фаланг пальців рук і долонь.
Посилання
Голяченко ОМ, Голяченко АО. Демографічні процеси в Україні в роки незалежності. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2011;4:54-8.
Шамсиев АЯ, Рузиев ШИ, Буранова ДД, Гузачева НИ. Современные методы дерматоглифики и иридодиагностики в судебно-медицинской практике при выявлении и оценке склонности к суициду. Евразийский вестник педиатрии. 2019;1(1):172-5.
Шандига-Глушко ОІ, Козицька НВ, Гавадза РВ. Аналіз випадків самогубств у Хмельницькій області. Буковинський медичний вісник. 2013;17(3Ч1):183-4.
Чистикин АН, Чистикина ТА, Зороастров МО. Дерматоглифика стоп у лиц с суицидальным поведением. Суицидология. 2012;1:49-53.
Иваненко СА, Божченко АП, Толмачев ИА. Дерматоглифика суицидентов: характеристика и значение в решении экспертных задач. Судебно-медицинская экспертиза. 2011;54(5):26-9.
Давидовский СВ, Данилова ЛИ, Ибрагимова ЖА, Костюк СА, Марчук СИ, и др. Анализ частоты встречаемости генотипов и аллелей генов HTR1, BDNF, COMT, SKA 2 с использованием языка программирования Python у лиц городской популяции, совершивших суицидальную попытку. Социальная и клиническая псииатрия. 2020;30(3):5-12.
Мустафин РН, Казанцева АВ, Еникеева РФ, Давыдова ЮД, Малых СБ, Викторов ВВ, и др. Эпигенетика суицидального поведения. Вавиловский журнал генетики и селекции. 2019;23(5):600-7. doi: https://doi.org/10.18699/VJ19.531
Акименко ОО. Роль спадкової обтяженості у формуванні суїцидальної поведінки хворих на шизофренію. Вісник проблем біології і медицини. 2013;2(1):69-72.
References
Holiachenko OM, Holiachenko AO. Demohrafichni protsesy v Ukraini v roky nezalezhnosti [Demographic processes in Ukraine during the years of independence]. Visnyk sotsial'noi hihiieny ta orhanizatsii okhorony zdorov’ia Ukrainy. 2011;4:54-8. (in Ukrainian)
Shamsiev AYa, Ruziev ShI, Buranova DD, Guzacheva NI. Sovremennye metody dermatoglifiki i iridodiagnostiki v sudebno-meditsinskoy praktike pri vyyavlenii i otsenke sklonnosti k suitsidu [Modern methods of dermatoglyphics and iridodiagnostics in forensic medicine in identifying and assessing suidcidal tendencies]. Evraziyskiy vestnik pediatrii. 2019;1(1):172-5. (in Rusian)
Shandyha-Hlushko OI, Kozyts'ka NV, Havadza RV. Analiz vypadkiv samohubstv u Khmel'nyts'kii oblasti [Analysis of cases of suicide in the Khmelnitskyi region]. Bukovyns'kyi medychnyi visnyk. 2013;17(3Ch1):183-4. (in Ukrainian)
Chistikin AN, Chistikina TA, Zoroastrov MO. Dermatoglifika stop u lits s suitsidal'nym povedeniem [Dermatoglyphics feet in persons with suicide]. Suitsidologiya. 2012;1:49-53. (in Rusian)
Ivanenko SA, Bozhchenko AP, Tolmachev IA. Dermatoglifika suitsidentov: kharakteristika i znachenie v reshenii ekspertnykh zadach [Dermatoglyphic features in suicidents: characteristic and implications for the solution of forensic medical problems]. Sudebno-meditsinskaya ekspertiza. 2011;54(5):26-9. (in Rusian)
Davidovskiy SV, Danilova LI, Ibragimova ZhA, Kostyuk SA, Marchuk SI, i dr. Analiz chastoty vstrechaemosti genotipov i alleley genov HTR1, BDNF, COMT, SKA 2 s ispol'zovaniem yazyka programmirovaniya Python u lits gorodskoy populyatsii, sovershivshikh suitsidal'nuyu popytku [Analysis of the frequency of occurrence of genotype and alleles of the HTR1, BNDF, COMT, SKA 2 genes using the Python programming language in urban population who have made a suicidal attempts]. Sotsial'naya i klinicheskaya psiiatriya. 2020;30(3):5-12. (in Rusian)
Mustafin RN, Kazantseva AV, Enikeeva RF, Davydova YuD, Malykh SB, Viktorov VV, i dr. Epigenetika suitsidal'nogo povedeniya [Epigenetics of suicidal behavior]. Vavilovskiy zhurnal genetiki i selektsii. 2019;23(5):600-7. doi: https://doi.org/10.18699/VJ19.531 (in Rusian)
Akymenko OO. Rol' spadkovoi obtiazhenosti u formuvanni suitsydal'noi povedinky khvorykh na shyzofreniiu [The Role of Hereditary Load in Formation of Suicidal Behavior in Patients with Schizophrenia]. Visnyk problem biolohii i medytsyny. 2013;2(1):69-72. (in Ukrainian)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
істотність частини вкладу в концепцію і дизайн, отримання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнятий, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленого рукопису в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за підтвердження остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором. Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленого рукопису.
