ОЦІНКА МЕТАБОЛІЗМУ СЕРОТОНІНУ В ЕПІФІЗІ ПРИ ВЕРИФІКАЦІЇ СУЇЦИДАЛЬНИХ АКТІВ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2707-8728.1.2018.23Ключові слова:
суїцид, серотонінергічна система, серотонін, 5-оксиіндолоцтова кислота, соматичні захворювання, метаболізм, депресивні стани, епіфізАнотація
Біохімічні дослідження вмісту серотоніну і його метаболіту – 5-ОІОК проводили на епіфізах (n = 70) трупного матеріалу осіб, що померли від суїцидальних актів та соматичних захворювань різної етіології. Виявлені зміни метаболізму можуть свідчити про зниження утворення серотоніну із триптофану, що може бути пов’язане зі зниженням активності ферментів, що беруть участь у цьому процесі, про підвищене витрачання серотоніну; а також про підсилення активності моноамінооксидази, яка приймає участь в деградації серотоніну. Показана роль серотонінергічної системи в механізмі контролю агресії і формування депресивних станів.
Посилання
Predotvrashchenie samoubiystv: global'nyy imperative [Suicide Prevention: A Global Imperative]. Zheneva: VOZ; 2014. 102 s. (in Russian)
Chuprikov AP, Pilyagina GYa, Nikiforuk RI. Problema suitsidov v Ukraine [The problem of suicides in Ukraine]. Mezhdunarodnyy meditsinskiy zhurnal. 1998;1:52-7. (in Russian)
Morozov AM, Chuprikov AP, redaktory. Suitsidologiya. Teoriya i praktika [Suicidology. Theory and practice]. Kiev: KIVD; 1998. Chuprikov AP, Pilyagina GYa, Natsional'naya programma po bor'be s rostom suitsidal'noy aktivnosti v Ukraine [National program to combat the growth of suicidal activity in Ukraine]. Razrabotka. Osushchestvlenie; s. 3-5. (in Russian)
Kozhyna HM, Korostii VI, Zelens'ka KO. Mekhanizmy formuvannia ta shliakhy profilaktyky suitsydal'noi povedinky u khvorykh na depresyvni rozlady: monohrafiia [Mechanisms of formation and ways of prevention of suicidal behavior in patients with depressive disorders: a monograph]. Kharkiv: KhNMU; 2014. 64 s. (in Ukrainian)
Markova MV, Piontkovs'ka OV, Kuzhel' IR. Stan ta perspektyvy rozvytku suchasnoi psykhoonkolohii [Status and prospects of contemporary psychooncology]. Ukrains'kyi visnyk psykhonevrolohii. 2012;20(4):86-91. (in Ukrainian)
Treatment for posttraumatic stress disorder in military and veteran populations: Initial assessment. Washington: National Academies Press; 2012. 300 p. doi: 10.17226/18724
Yur'eva LN. Klinicheskaya suitsidologiya [Clinical suicidology]. Dnepropetrovsk: Porogi; 2006. 472 s. (in Russian)
Guintivano J, Brown T, Newcomer A, Jones M, Cox O, Maher BS, et al. Identification and replication of a combined epigenetic and genetic biomarker predicting suicide and suicidal behaviors. Am J Psychiatry. 2014;171(12):1287-96. doi: 10.1176/appi.ajp.2014.14010008
Bogomolova S, Obraztsov V. Sudebno-psikhologicheskaya autopsiya kak metod ekspertnoy diagnostiki suitsida [Forensic psychological autopsy as a method for expert diagnosis of suicide]. Ugolovnoe pravo. 2001;1:58-61. (in Russian)
Le-Niculescu H, Levey DF, Ayalew M, Palmer L, Gavrin LM, Jain N, et al. Discovery and validation of blood biomarkers for suicidality. Mol Psychiatry. 2013;18(12):1249-64. doi: 10.1038/mp.2013.95
Sergienko NG, Grishchenko VI, Loginova GA. Biogennye monoaminy i vozbudimost' golovnogo mozga [Biogenic monoamines and brain excitability]. Kiev: Naukova dumka;1992. 148 s. (in Russian)
Bardenshteyn LM. Neyromediatory i depressiya [Neurotransmitters and depression]. Rossiyskiy psikhiatricheskiy zhurnal. 2004;2:54-8. (in Russian)
Pandey GN, Dwivedi Y, Rizavi HS, Ren X, Pandey SC, Pesold C, et al. Higher expression of serotonin 5-HT(2A) receptors in the postmortem brains of teenage suicide victims. Am J Psychiatry. 2002;159(3):419-29. doi: 10.1176/appi.ajp.159.3.419
Minzenberg MJ, Lesh TA, Niendam TA, Yoon JH, Rhoades RN, Carter CS. Frontal cortex control dysfunction related to long-term suicide risk in recent-onset schizophrenia. Schizophr Res. 2014;157(1-3):19-25. doi: 10.1016/j.schres.2014.05.039
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
істотність частини вкладу в концепцію і дизайн, отримання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнятий, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленого рукопису в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за підтвердження остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором. Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленого рукопису.
