ОСОБЛИВОСТІ МІКРОСКОПІЧНИХ ЗМІН ТКАНИНИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ НА РІЗНИХ ПРОМІЖКАХ ДАВНОСТІ НАСТАННЯ СМЕРТІ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2707-8728.1.2022.4Ключові слова:
посмертний інтервал, давність настання смерті, мікроскопія, діагностика, аутоліз, патологічна анатоміяАнотація
Визначення давності настання смерті (ДНС) є одним з найважливіших завдань у практичній діяльності експертів, особливо при розслідуванні кримінальних справ. Проте різні методи, що доступні для використання нині, часто дають широкі діапазони значень часу настання смерті й іноді суперечать один одному, що не забезпечує потреби судово-слідчих органів. Все це спонукає провідних світових науковців до пошуку високоточних методів встановлення посмертного інтервалу, прикладних для рутинного використання в практичній діяльності. Найбільш приналежними до цих критеріїв вважають мікроскопічні методики дослідження.
Мета роботи. Проведення огляду сучасних літературних даних стосовно особливостей дослідження мікроскопічних змін тканин організму людини з метою діагностики давності настання смерті.
Висновок. Необхідним є впровадження в практичну роботу судово-медичної та патолого-анатомічної служби нових перспективних методик і технологій діагностики давності настання смерті, які б забезпечили точне її визначення з урахуванням різних видів смерті та впливу несприятливих чинників.
Посилання
Madea B, Saukko P, Oliva A, Musshoff F. Molecular pathology in forensic medicine – Introduction. Forensic Sci Int. 2010;203(1-3):3-14. doi: 10.1016/j.forsciint.2010.07.017
Madea B, Saukko PJ. Forensic medicine in Europe. Lübeck: Schmidt-Romhild; 2008. 461 p.
Dix J, Graham M. Time of death, Decomposition and Identification. An Atlas. London: CRC Press; 2000. 120 p.
Cummings PM, Trelka DP, Springer KM. Atlas of forensic histopathology. Cambridge: Cambridge University Press; 2011. 185 p.
Pampin JB, Villadiego MS, editors. Practical manual of forensic histopathology. New York: Nova Science Publishers; 2012. 242 p.
Langlois NEI. The Use of Histology in 638 Coronial Post-Mortem Examinations of Adults: An audit. Med Sci Law. 2006;46(4):310-20. doi: 10.1258/rsmmsl.46.4.310
Tomita Y, Nihira M, Ohno Y, Sato S. Ultrastructural changes during in situ early postmortem autolysis in kidney, pancreas, liver, heart and skeletal muscle of rats. Leg Med (Tokyo). 2004;6(1):25-31. doi: 10.1016/j.legalmed.2003.09.001
Huang X, Xiong G, Chen X, Liu R, Li M, Ji L, et al. Autolysis in Crustacean Tissues after Death: A Case Study Using the Procambarus clarkii Hepatopancreas. Biomed Res Int [Internet]. 2021 Jan [cited 2022 Jan 17];2021:2345878. Available from: https://www.hindawi.com/journals/bmri/2021/2345878/ doi: 10.1155/2021/2345878
George J, Van Wettere AJ, Michaels BB, Crain D, Lewbart GA. Histopathologic evaluation of postmortem autolytic changes in bluegill (Lepomis macrohirus) and crappie (Pomoxis anularis) at varied time intervals and storage temperatures. PeerJ [Internet]. 2016 Apr [cited 2022 Jan 17];4:e1943. Available from: https://peerj.com/articles/1943/ doi: 10.7717/peerj.1943.
Pittner S, Monticelli FC, Pfisterer A, Zissler A, Sänger AM, Stoiber W, et al. Postmortem degradation of skeletal muscle proteins: a novel approach to determine the time since death. Int J Legal Med. 2016;130(2):421-31. doi: 10.1007/s00414-015-1210-6
Madea B. 3 Supravitality in Tissues //resuscitation. – 2016. – Т. 8. – №. 25. – С. 33-40.
Bardale RV, Tumram NK, Dixit PG, Deshmukh AY. Evaluation of histologic changes of the skin in postmortem period. Am J Forensic Med Pathol. 2012;33(4):357-61. doi: 10.1097/PAF.0b013e31822c8f21
Cocariu EA, Mageriu V, Stăniceanu F, Bastian A, Socoliuc C, Zurac S. Correlations Between the Autolytic Changes and Postmortem Interval in Refrigerated Cadavers. Rom J Intern Med. 2016;54(2):105-12. doi: 10.1515/rjim-2016-0012
Pérez-Martínez C, Bonete GP, Pérez-Cárceles MD, Luna A. Influence of the nature of death in biochemical analysis of the vitreous humour for the estimation of post-mortem interval. Aust J Forensic Sci. 2020;52(5):508-17. doi: 10.1080/00450618.2019.1593503
References
Madea B, Saukko P, Oliva A, Musshoff F. Molecular pathology in forensic medicine – Introduction. Forensic Sci Int. 2010;203(1-3):3-14. doi: 10.1016/j.forsciint.2010.07.017
Madea B, Saukko PJ. Forensic medicine in Europe. Lübeck: Schmidt-Romhild; 2008. 461 p.
Dix J, Graham M. Time of death, Decomposition and Identification. An Atlas. London: CRC Press; 2000. 120 p.
Cummings PM, Trelka DP, Springer KM. Atlas of forensic histopathology. Cambridge: Cambridge University Press; 2011. 185 p.
Pampin JB, Villadiego MS, editors. Practical manual of forensic histopathology. New York: Nova Science Publishers; 2012. 242 p.
Langlois NEI. The Use of Histology in 638 Coronial Post-Mortem Examinations of Adults: An audit. Med Sci Law. 2006;46(4):310-20. doi: 10.1258/rsmmsl.46.4.310
Tomita Y, Nihira M, Ohno Y, Sato S. Ultrastructural changes during in situ early postmortem autolysis in kidney, pancreas, liver, heart and skeletal muscle of rats. Leg Med (Tokyo). 2004;6(1):25-31. doi: 10.1016/j.legalmed.2003.09.001
Huang X, Xiong G, Chen X, Liu R, Li M, Ji L, et al. Autolysis in Crustacean Tissues after Death: A Case Study Using the Procambarus clarkii Hepatopancreas. Biomed Res Int [Internet]. 2021 Jan [cited 2022 Jan 17];2021:2345878. Available from: https://www.hindawi.com/journals/bmri/2021/2345878/ doi: 10.1155/2021/2345878
George J, Van Wettere AJ, Michaels BB, Crain D, Lewbart GA. Histopathologic evaluation of postmortem autolytic changes in bluegill (Lepomis macrohirus) and crappie (Pomoxis anularis) at varied time intervals and storage temperatures. PeerJ [Internet]. 2016 Apr [cited 2022 Jan 17];4:e1943. Available from: https://peerj.com/articles/1943/ doi: 10.7717/peerj.1943.
Pittner S, Monticelli FC, Pfisterer A, Zissler A, Sänger AM, Stoiber W, et al. Postmortem degradation of skeletal muscle proteins: a novel approach to determine the time since death. Int J Legal Med. 2016;130(2):421-31. doi: 10.1007/s00414-015-1210-6
Madea B. 3 Supravitality in Tissues //resuscitation. – 2016. – Т. 8. – №. 25. – С. 33-40.
Bardale RV, Tumram NK, Dixit PG, Deshmukh AY. Evaluation of histologic changes of the skin in postmortem period. Am J Forensic Med Pathol. 2012;33(4):357-61. doi: 10.1097/PAF.0b013e31822c8f21
Cocariu EA, Mageriu V, Stăniceanu F, Bastian A, Socoliuc C, Zurac S. Correlations Between the Autolytic Changes and Postmortem Interval in Refrigerated Cadavers. Rom J Intern Med. 2016;54(2):105-12. doi: 10.1515/rjim-2016-0012
Pérez-Martínez C, Bonete GP, Pérez-Cárceles MD, Luna A. Influence of the nature of death in biochemical analysis of the vitreous humour for the estimation of post-mortem interval. Aust J Forensic Sci. 2020;52(5):508-17. doi: 10.1080/00450618.2019.1593503.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
істотність частини вкладу в концепцію і дизайн, отримання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнятий, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленого рукопису в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за підтвердження остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором. Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленого рукопису.
