ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУДОВО-МЕДИЧНИХ ЗАСОБІВ І ТЕХНОЛОГІЙ ЗАДЛЯ МОЖЛИВОСТІ ТОЧНОГО ВСТАНОВЛЕННЯ ДАВНОСТІ НАСТАННЯ СМЕРТІ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2707-8728.1.2022.2Ключові слова:
давність настання смерті, посмертний інтервал, судова медицина, сучасні технологіїАнотація
Встановлення точного часу настання смерті є дуже важливим і значущим питанням судово-медичної науки та практики. Оскільки традиційні, рутинні методики володіють багатьма недоліками та не забезпечують достатньої точності визначення посмертного інтервалу, необхідним є пошук нових шляхів і методів для розв’язання даної проблеми. У статті поданий аналіз стану та тенденцій розвитку засобів і технологій судово- медичної науки та практики, що застосовуються для точного встановлення давності настання смерті.
Проведений аналіз наукової літератури показав, що, попри численні та різнопланові дослідження, спрямовані на визначення давності настання смерті, велика їх кількість не знайшла широкого практичного застосування. Отже, перспективним є пошук нових науково обґрунтованих критеріїв на основі хронологічних змін біомаркерів після смерті з використанням сучасних технологій, що дозволять встановлювати давність настання смерті в ранні та пізні терміни посмертного інтервалу.
Посилання
Garczyńska K, Tzschätzsch H, Assili S, Kühl AA, Häckel A, Schellenberger E, et al. Effect of Post-mortem Interval and Perfusion on the Biophysical Properties of ex vivo Liver Tissue Investigated Longitudinally by MRE and DWI. Front Physiol [Internet]. 2021 Aug [cited 2022 Mar 11];12:696304. Available from: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fphys.2021.696304/full doi: 10.3389/fphys.2021.696304
Maile AE, Inoue CG, Barksdale LE, Carter DO. Toward a universal equation to estimate postmortem interval. Forensic Sci Int. 2017 Mar; 272: 150-3. PMID: 28183035. doi: 10.1016/j.forsciint.2017.01.013
Muthukrishnan S, Narasimhan M, Paranthaman SK, Hari T, Viswanathan P, Rajan ST. Estimation of time since death based on light microscopic, electron microscopic, and electrolyte analysis in the gingival tissue. J Forensic Dent Sci. 2018;10(1):34-9. doi: 10.4103/jfo.jfds_36_17
Pittner S, Monticelli FC, Pfisterer A, Zissler A, Sänger AM, Stoiber W, et al. Postmortem degradation of skeletal muscle proteins: a novel approach to determine the time since death. Int J Legal Med. 2016;130(2):421-31. doi: 10.1007/s00414-015-1210-6
Fordyce SL, Kampmann M-L, van Doorn NL, Gilbert MT. Long-term RNA persistence in postmortem contexts. Investig Genet [Internet]. 2013 Apr [cited 2022 Mar 11];4:7. Available from: https://investigativegenetics.biomedcentral.com/track/pdf/10.1186/2041-2223-4-7.pdf doi: 10.1186/2041-2223-4-7.
Donaldson AE, Iain LL. Estimation of post-mortem interval using biochemical markers. Aust J Forensic Sci. 2014;46(1):8-26. doi: 10.1080/00450618.2013.784356
Nioi M, Napoli PE, Demontis R, Locci E, Fossarello M, d’Aloja E. Postmortem Ocular Findings in the Optical Coherence Tomography Era: a Proof of Concept Study Based on Six Forensic Cases. Diagnostics (Basel). 2021;11(3):413. doi: 10.3390/diagnostics11030413
Cordeiro C, Ordóñez-Mayán L, Lendoiro E, Febrero-Bande M, Vieira DN, Muñoz-Barús JI. A reliable method for estimating the postmortem interval from the biochemistry of the vitreous humor, temperature and body weight. Forensic Sci Int. 2019;295:157-68. doi: 10.1016/j.forsciint.2018.12.007
Matuszewski S. Post-Mortem Interval Estimation Based on Insect Evidence: Current Challenges. Insects [Internet]. 2021 Apr [cited 2022 Mar 11];12(4):314. Available from: https://www.mdpi.com/2075-4450/12/4/314 doi: 10.3390/insects12040314
White K, Yang P, Li L, Farshori A, Medina AE, Zielke HR. Effect of Postmortem Interval and Years in Storage on RNA Quality of Tissue at a Repository of the NIH NeuroBioBank. Biopreserv Biobank. 2018;16(2):148-57. doi: 10.1089/bio.2017.0099
Scrivano S, Sanavio M, Tozzo P, Caenazzo L. Analysis of RNA in the estimation of post-mortem interval: a review of current evidence. Int J Legal Med. 2019;133(6):1629-40. doi: 10.1007/s00414-019-02125-x
Jeong SJ, Park SH, Park JE, Park SH, Moon TY, Shin SE, Lee JW. Extended model for estimation of ambient temperature for postmortem interval (PMI) in Korea. Forensic Science International. 2020 Apr 1;309:110196. doi: 10.1016/j.forsciint.2020.110196
Usumoto Y, Hikiji W, Sameshima N, Kudo K, Tsuji A, Ikeda N. Estimation of postmortem interval based on the spectrophotometric analysis of postmortem lividity. Legal Medicine. 2010 Jan 1;12(1):19-22. doi: 10.1016/j.legalmed.2009.09.008
Hurtado JC, Quintó L, Castillo P, Carrilho C, Fernandes F, Jordao D, et al. Postmortem Interval and Diagnostic Performance of the Autopsy Methods. Sci Rep [Internet]. 2018 Oct [cited 2022 Mar 11];8(1):1-10. Available from: https://www.nature.com/articles/s41598-018-34436-1
De-Giorgio F, Grassi S, d’Aloja E, Paskali VL. Post-mortem ocular changes and time since death: Scoping review and future perspective. Leg Med [Internet]. 2021 May [cited 2022 Mar 11];50:101862. Available from: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1344622321000262?via%3Dihub doi: 10.1016/j.legalmed.2021.101862
Sarkisova Y.V., Malanchuk S.M. Spectral-selective laser-induced autofluorescent microscopy of polycrystalline fraction of the human vitreous body in diagnostics time since death. Forensic medical examination. 2020(1):61-9. doi: 10.24061/2707-8728.1.2020.8
Madea B, Rödig A. Time of death dependent criteria in vitreous humor – Accuracy of estimating the time since death. Forensic Sci Int. 2006;164(2-3):87-92. doi: 10.1016/j.forsciint.2005.12.002
References
Garczyńska K, Tzschätzsch H, Assili S, Kühl AA, Häckel A, Schellenberger E, et al. Effect of Post-mortem Interval and Perfusion on the Biophysical Properties of ex vivo Liver Tissue Investigated Longitudinally by MRE and DWI. Front Physiol [Internet]. 2021 Aug [cited 2022 Mar 11];12:696304. Available from: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fphys.2021.696304/full doi: 10.3389/fphys.2021.696304
Maile AE, Inoue CG, Barksdale LE, Carter DO. Toward a universal equation to estimate postmortem interval. Forensic Sci Int. 2017 Mar; 272: 150-3. PMID: 28183035. doi: 10.1016/j.forsciint.2017.01.013
Muthukrishnan S, Narasimhan M, Paranthaman SK, Hari T, Viswanathan P, Rajan ST. Estimation of time since death based on light microscopic, electron microscopic, and electrolyte analysis in the gingival tissue. J Forensic Dent Sci. 2018;10(1):34-9. doi: 10.4103/jfo.jfds_36_17
Pittner S, Monticelli FC, Pfisterer A, Zissler A, Sänger AM, Stoiber W, et al. Postmortem degradation of skeletal muscle proteins: a novel approach to determine the time since death. Int J Legal Med. 2016;130(2):421-31. doi: 10.1007/s00414-015-1210-6
Fordyce SL, Kampmann M-L, van Doorn NL, Gilbert MT. Long-term RNA persistence in postmortem contexts. Investig Genet [Internet]. 2013 Apr [cited 2022 Mar 11];4:7. Available from: https://investigativegenetics.biomedcentral.com/track/pdf/10.1186/2041-2223-4-7.pdf doi: 10.1186/2041-2223-4-7.
Donaldson AE, Iain LL. Estimation of post-mortem interval using biochemical markers. Aust J Forensic Sci. 2014;46(1):8-26. doi: 10.1080/00450618.2013.784356
Nioi M, Napoli PE, Demontis R, Locci E, Fossarello M, d’Aloja E. Postmortem Ocular Findings in the Optical Coherence Tomography Era: a Proof of Concept Study Based on Six Forensic Cases. Diagnostics (Basel). 2021;11(3):413. doi: 10.3390/diagnostics11030413
Cordeiro C, Ordóñez-Mayán L, Lendoiro E, Febrero-Bande M, Vieira DN, Muñoz-Barús JI. A reliable method for estimating the postmortem interval from the biochemistry of the vitreous humor, temperature and body weight. Forensic Sci Int. 2019;295:157-68. doi: 10.1016/j.forsciint.2018.12.007
Matuszewski S. Post-Mortem Interval Estimation Based on Insect Evidence: Current Challenges. Insects [Internet]. 2021 Apr [cited 2022 Mar 11];12(4):314. Available from: https://www.mdpi.com/2075-4450/12/4/314 doi: 10.3390/insects12040314
White K, Yang P, Li L, Farshori A, Medina AE, Zielke HR. Effect of Postmortem Interval and Years in Storage on RNA Quality of Tissue at a Repository of the NIH NeuroBioBank. Biopreserv Biobank. 2018;16(2):148-57. doi: 10.1089/bio.2017.0099
Scrivano S, Sanavio M, Tozzo P, Caenazzo L. Analysis of RNA in the estimation of post-mortem interval: a review of current evidence. Int J Legal Med. 2019;133(6):1629-40. doi: 10.1007/s00414-019-02125-x
Jeong SJ, Park SH, Park JE, Park SH, Moon TY, Shin SE, Lee JW. Extended model for estimation of ambient temperature for postmortem interval (PMI) in Korea. Forensic Science International. 2020 Apr 1;309:110196. doi: 10.1016/j.forsciint.2020.110196
Usumoto Y, Hikiji W, Sameshima N, Kudo K, Tsuji A, Ikeda N. Estimation of postmortem interval based on the spectrophotometric analysis of postmortem lividity. Legal Medicine. 2010 Jan 1;12(1):19-22. doi: 10.1016/j.legalmed.2009.09.008
Hurtado JC, Quintó L, Castillo P, Carrilho C, Fernandes F, Jordao D, et al. Postmortem Interval and Diagnostic Performance of the Autopsy Methods. Sci Rep [Internet]. 2018 Oct [cited 2022 Mar 11];8(1):1-10. Available from: https://www.nature.com/articles/s41598-018-34436-1
De-Giorgio F, Grassi S, d’Aloja E, Paskali VL. Post-mortem ocular changes and time since death: Scoping review and future perspective. Leg Med [Internet]. 2021 May [cited 2022 Mar 11];50:101862. Available from: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1344622321000262?via%3Dihub doi: 10.1016/j.legalmed.2021.101862
Sarkisova Y.V., Malanchuk S.M. Spectral-selective laser-induced autofluorescent microscopy of polycrystalline fraction of the human vitreous body in diagnostics time since death. Forensic medical examination. 2020(1):61-9. doi: 10.24061/2707-8728.1.2020.8
Madea B, Rödig A. Time of death dependent criteria in vitreous humor – Accuracy of estimating the time since death. Forensic Sci Int. 2006;164(2-3):87-92. doi: 10.1016/j.forsciint.2005.12.002
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
істотність частини вкладу в концепцію і дизайн, отримання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнятий, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленого рукопису в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за підтвердження остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором. Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленого рукопису.
