Методологічні підходи до застосування класифікацій опіків при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень в Україні

Анотація

У статті розглянуті чинні класифікації термічних опіків за глибиною ураження. Проведені аналіз і порівняння між собою різних класифікацій. Наведені проблеми, що можуть виникати в судово-медичній практиці при визначенні ступеня тяжкості термічних опіків, що пов’язані з використанням різних класифікацій. Застосування різних класифікацій опіків за глибиною ураження може призвести до хибного визначення ступеня тяжкості ушкоджень при складанні «Висновку експерта». Представлені методологічні підходи, що дозволять уникнути цього.

Мета роботи. Опрацювання методологічних підходів до використання сучасних класифікацій опіків, що впроваджені в Україні й інших країнах, при проведенні судово-медичних експертиз з приводу термічних уражень.

Матеріали та методи. Аналіз, синтез, порівняння й аналогія друкованих та електронних нормативно-правових документів України, вітчизняної та закордонної судово-медичної та медичної літератури, що присвячена опіковій травмі.

Результати. Аналіз і порівняння різних модифікацій класифікацій опікової травми за глибиною ураження визначили, що сучасні класифікації за комбінаціями цифр і літер відрізняються від класифікації опіків за глибиною, що застосовується в судово-медичній практиці України при встановленні ступеня тяжкості термічних ушкоджень. Судово-медичний експерт при проведенні експертизи у випадках термічної травми досліджує медичну документацію, що містить інформацію про лікування потерпілого. Потерпілі можуть проходити лікування в різних медичних закладах як в Україні, так і за її межами. Отже, при формулюванні діагнозу використовуються різні класифікації, що може призвести до хибного встановлення ступеня тяжкості тілесного ушкодження, що виникло внаслідок дії високої температури. Наслідком є складання необ’єктивного «Висновку експерта», який надалі може бути визнаний неналежним доказом у кримінальному провадженні. Для запобігання помилковій оцінці ступеня опіку експерт зобов’язаний з’ясувати, яка саме класифікація опіків була використана при складанні клінічного діагнозу, та провести інтерпретацію вказаного ступеня опікового ураження відповідно до градації опіків, зазначеної в правилах, що регламентують діяльність судово-медичного експерта.

Висновок. Нині «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені в Україні ще 1995 року, не надають належного методичного забезпечення судово-медичних експертних досліджень, що мають відповідати сучасному рівню розвитку медичної науки та клінічної практики. Впровадженню досягнень світової медицини у вітчизняну судово-медичну експертну практику мають сприяти адаптовані до сучасності нормативно-правові документи, що регламентують діяльність судово-медичних експертних установ України.