Диференційні можливості класичних гістологічних методів дослідження для встановлення ґенезу крововиливу в речовину головного мозку
DOI:
https://doi.org/10.24061/2707-8728.2.2021.5Ключові слова:
ішемічний інфаркт головного мозку, геморагічний інфаркт головного мозку, травматичний крововилив, судова медицинаАнотація
Верифікація причини смерті (ПС) від ішемічного інфаркту головного мозку (ІІГМ), крововиливів травматичного (КТҐ) та нетравматичного (КНҐ) ґенезів дозволяє виключити насильницьке походження смерті. Дуже часто при проведенні розтину експерту важко лишень макроскопічно діагностувати ґенез крововиливу, тому слід додатково відібрати матеріал для судово-гістологічного дослідження.
Мета роботи. Розробка судово-медичних критеріїв диференціації ішемічного інфаркту головного мозку, крововиливів травматичного та нетравматичного ґенезів мозку методом світлової мікроскопії гістологічних зрізів речовини головного мозку людини.
Матеріали та методи. Для дослідження використовувалися нативні зрізи та зафарбовані гістологічні препарати мозку від 110 трупів у випадку: смерті від ІІГМ – 30 гістологічних зразків (1 група), з яких були виготовлені по 30 препаратів, зафарбованих за методами Ніссля та Шпіль-Майєра; КНҐ – 30 гістологічних зразків (2 група) – по 30 препаратів, зафарбованих аналогічно до попередньої групи; КТҐ – 30 гістологічних зразків (3 група) – по 30 препаратів, зафарбованих аналогічно до попередньої групи. Для контролю були обрані препарати мозку у випадку смерті від ішемічної хвороби серця – 20 зразків (4 група) – по 20 препаратів, зафарбованих за методами Ніссля та Шпіль-Майєра.
Результати. Аналіз отриманих даних гістологічного дослідження морфологічних змін тканинних елементів речовини головного мозку людини з різним генезом утворення крововиливів не виявив стабільних взаємозв’язків між змінами в структурі нервової тканини та причиною утворення крововиливу.
Висновок. Враховуючи неспецифічність дегенеративних змін структурних елементів речовини головного мозку залежно від ґенезу крововиливів, можна зробити висновок, що морфологічні методи дослідження гістологічних препаратів мозку не дають точної й об’єктивної інформації щодо ґенезу крововиливів.
Посилання
Хохлов ВВ. Судебная медицина: Руководство. Смоленск; 2010. 992 c.
Пиголкина ЕЮ, Дорошева ЖВ, Сидорович ЮВ, Бычков АА. Современные аспекты судебно-медицинской диагностики черепно-мозговой травмы. Судебно-медицинская экспертиза. 2012;55(1):38-40.
Kronsbein K, Budczies J, Pfeiffer H, Karger B, Wittschieber D. On the quality of the external post-mortem examination in cases of fatal head trauma: A comparison of death certificate and forensic autopsy. Anaesthesist. 2020;69(1):37-48. doi: 10.1007/s00101-019-00704-6
Dettmeyer RB. The role of histopathology in forensic practice: an overview. Forensic Sci Med Pathol. 2014;10(3):401-12. doi: 10.1007/s12024-014-9536-9
Fronczek J, Hollingbury F, Biggs M, Rutty G. The role of histology in forensic autopsies: is histological examination always necessary to determine a cause of death? Forensic Sci Med Pathol. 2014;10(1):39-43. doi: 10.1007/s12024-013-9496-5
Коржевский ДЭ, Гиляров АВ. Основы гистологической техники. Санкт-Петербург: СпецЛит; 2010. 95 с.
Луцик ОД, Чайковський ЮБ, редактори. Гістологія. Цитологія. Ембріологія: підручник. Вінниця: Нова Книга; 2018. 592 с.
Simons M, Nave K-A. Oligodendrocytes: Myelination and Axonal Support. Cold Spring Harb Perspect Biol [Internet]. 2015 Jun [cited 2021 Oct 26];8(1):a020479. Available from: https://cshperspectives.cshlp.org/content/8/1/a020479 doi: 10.1101/cshperspect.a020479
References
Khokhlov VV. Sudebnaya meditsina: Rukovodstvo [Forensic Medicine: A Forensic Medicine Guide]. Smolensk; 2010. 992 p. (in Russian)
Pigolkina EYu, Dorosheva ZhV, Sidorovich V, Bychkov AA. Sovremennye aspekty sudebno-meditsinskoy diagnostiki cherepno-mozgovoy travmy [Modern aspects of forensic medical diagnostics of the craniocerebral injury]. Sudebno-meditsinskaya ekspertiza. 2012;55(1):38-40. (in Russian)
Kronsbein K, Budczies J, Pfeiffer H, Karger B, Wittschieber D. On the quality of the external post-mortem examination in cases of fatal head trauma: A comparison of death certificate and forensic autopsy. Anaesthesist. 2020;69(1):37-48. doi: 10.1007/s00101-019-00704-6
Dettmeyer RB. The role of histopathology in forensic practice: an overview. Forensic Sci Med Pathol. 2014;10(3):401-12. doi: 10.1007/s12024-014-9536-9
Fronczek J, Hollingbury F, Biggs M, Rutty G. The role of histology in forensic autopsies: is histological examination always necessary to determine a cause of death? Forensic Sci Med Pathol. 2014;10(1):39-43. doi: 10.1007/s12024-013-9496-5
Korzhevskiy DE, Gilyarov AV. Osnovy gistologicheskoy tekhniki [Basics of Histological Technique]. Sankt-Peterburg: SpetsLit. 2010. 95 p. (in Russian)
Lutsyk OD, Chaikovs'kyi YuB, redaktory. Histolohiia. Tsytolohiia. Embriolohiia: pidruchnyk [Histology. Cytology. Embryology: a textbook]. Vinnytsia: Nova Knyha; 2018. 592 p. (in Ukrainian)
Simons M, Nave K-A. Oligodendrocytes: Myelination and Axonal Support. Cold Spring Harb Perspect Biol [Internet]. 2015 Jun [cited 2021 Oct 26];8(1):a020479. Available from: https://cshperspectives.cshlp.org/content/8/1/a020479 doi: 10.1101/cshperspect.a020479
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
істотність частини вкладу в концепцію і дизайн, отримання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнятий, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленого рукопису в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за підтвердження остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором. Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленого рукопису.
