Динаміка мікроскопічних змін ахіллового сухожилку упродовж двох тижнів після настання смерті
DOI:
https://doi.org/10.24061/2707-8728.2.2016.8Ключові слова:
термін настання смерті, сполучна тканина, постмортальний період, автолізАнотація
В статті наведені результати гістологічного дослідження Ахіллового сухожилка у різні терміни після настання смерті. Вказано на можливість об’єктивізації оцінки змін що виникають у сполучній тканині в пізньому постмортальном періоді. Запропоновано спосіб визначення давності смерті, по змінам міжклітинної речовини та клітин внаслідок розвитку автолізу.
Посилання
Лушников ЕФ, Шапиро НА. Аутолиз. Морфология и механизмы развития. Москва: Медицина; 1974. 200 с.
Субботин МЯ, редактор. Гистохимия в нормальной и патологической морфологии. Новосибирск; 1967. Шорохов АЕ, О динамике аутолиза в эксперименте; с. 385-6.
Пиголкин ЮИ, Богомолова ИН, Богомолов ДВ, Аманмурадов АХ. Возможности гистоморфометрии в судебно-медицинской теории и практике [The possibilities of hystomorphometry in forensic medicine theory and practice]. Проблемы экспертизы в медицине. 2001;4:31-5.
Долгова ОБ, Соколова СЛ, Вишневский ГА, Кондрашов ДЛ, Александров АА. К проблеме обоснованности вывода о давности наступления смерти [On the problem of the validity of conclusion on death time limitation]. Российский юридический журнал. 2012;1:164-70.
Крюков ВН, Новиков ПИ, Попов ВГ, Власов АЮ, Швед ЕФ. Методологические аспекты установления давности наступления смерти. Судебно-медицинская экспертиза. 1991;3:5-9.
Семченко ВВ, Барашкова СА, Ноздрин ВН, Артемьев ВН. Гистологическая техника. 3-е изд. Омск-Орёл: Омская областная типография; 2006. 290 с.
Yadav AB, Angadi PV, Kale AD, Yadav SK. Histological assessment of cellular changes in postmortem gingival specimens for estimation of time since death. J Forensic Odontostomatol. 2015;33(1):19-26.
Gadzuric SB, Kuzmanovic SOP, Jokic AI, Vranes MB, Ajdukovic N, Kovacevic SZ. Chemometric estimation of post-mortem interval based on Na+ and K+ concentrations from human vitreous humour by linear least squares and artificial neural networks modeling. Australian Journal of Forensic Sciences. 2014;46(2):166-79. doi: https://doi.org/10.1080/00450618.2013.825812
Sampaio-Silva F, Magalhães T, Carvalho F, Dinis-Oliveira RJ, Silvestre R. Profiling of RNA degradation for estimation of post morterm interval. PLoS One [Internet]. 2013 Feb 20 [cited 2016 Sep 27];8(2):e56507. Available from: https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0056507
Tumram NK, Bardale RV, Dongre AP. Postmortem analysis of synovial fluid and vitreous humour for determination of death interval: A comparative study. Forensic Sci Int. 2011;204(1-3):186-90. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2010.06.007
Young ST, Wells JD, Hobbs GR, Bishop CP. Estimating postmortem interval using RNA degradation and morphological changes in tooth pulp. Forensic Sci Int. 2013;229(1-3):163. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2013.03.035
Sun T, Yang T, Zhang H, Zhuo L, Liu L. Interpolation function estimates post mortem interval under ambient temperature correlating with blood ATP level. Forensic Sci Int. 2014;238:47-52. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2014.02.014
Reibe-Pal S, Madea B. Calculating time since death in a mock crime case comparing a new computational method (ExLAC) with the ADH method. Forensic Sci Int. 2015;(248):78-81. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2014.12.024
El-Noor MMA, Elhosary NM, Khedr NF, El-Desouky KI. Estimation of Early Postmortem Interval Through Biochemical and Pathological Changes in Rat Heart and Kidney. Am J Forensic Med Pathol. 2016;37(1):40-6. doi: https://doi.org/10.1097/PAF.0000000000000214
Cantürk İ, Karabiber F, Çelik S, Şahin MF, Yağmur F, Kara S. An experimental evaluation of electrical skin conductivity changes in postmortem interval and its assessment for time of death estimation. Comput Biol Med. 2016;69:92-6. doi: https://doi.org/10.1016/j.compbiomed.2015.12.010
Vacchiano G, Maldonado AL, Ros MM, Di Lorenzo P, Pieri M. The cholesterol levels in median nerve and post-mortem interval evaluation. Forensic Sci Int. 2016;265:29-33. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2016.01.004
References
Lushnikov EF, Shapiro NA. Autoliz. Morfologiya i mekhanizmy razvitiya [Autolysis. Morphology and mechanisms of development]. Moskva: Meditsina; 1974. 200 s. (in Russian)
Subbotin MYa, redaktor. Gistokhimiya v normal'noy i patologicheskoy morfologii. Novosibirsk; 1967. Shorokhov AE, O dinamike autoliza v eksperimente [On the dynamics of autolysis in the experiment]; s. 385-6. (in Russian)
Pigolkin YuI, Bogomolova IN, Bogomolov DV, Amanmuradov AKh. Vozmozhnosti gistomorfometrii v sudebno-meditsinskoy teorii i praktike [The possibilities of hystomorphometry in forensic medicine theory and practice]. Problemy ekspertizy v meditsine. 2001;4:31-5. (in Russian)
Dolgova OB, Sokolova SL, Vishnevskiy GA, Kondrashov DL, Aleksandrov AA. K probleme obosnovannosti vyvoda o davnosti nastupleniya smerti [On the problem of the validity of conclusion on death time limitation]. Rossiyskiy yuridicheskiy zhurnal. 2012;1:164-70. (in Russian)
Kryukov VN, Novikov PI, Popov VG, Vlasov AYu, Shved EF. Metodologicheskie aspekty ustanovleniya davnosti nastupleniya smerti [Methodological aspects of establishing the prescription of death]. Sudebno-meditsinskaya ekspertiza. 1991;3:5-9. (in Russian)
Semchenko VV, Barashkova SA, Nozdrin VN, Artem'ev VN. Gistologicheskaya tekhnika [Histological technique]. 3-e izd. Omsk-Orel: Omskaya oblastnaya tipografiya; 2006. 290 s. (in Russian)
Yadav AB, Angadi PV, Kale AD, Yadav SK. Histological assessment of cellular changes in postmortem gingival specimens for estimation of time since death. J Forensic Odontostomatol. 2015;33(1):19-26.
Gadzuric SB, Kuzmanovic SOP, Jokic AI, Vranes MB, Ajdukovic N, Kovacevic SZ. Chemometric estimation of post-mortem interval based on Na+ and K+ concentrations from human vitreous humour by linear least squares and artificial neural networks modeling. Australian Journal of Forensic Sciences. 2014;46(2):166-79. doi: https://doi.org/10.1080/00450618.2013.825812
Sampaio-Silva F, Magalhães T, Carvalho F, Dinis-Oliveira RJ, Silvestre R. Profiling of RNA degradation for estimation of post morterm interval. PLoS One [Internet]. 2013 Feb 20 [cited 2016 Sep 27];8(2):e56507. Available from: https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0056507
Tumram NK, Bardale RV, Dongre AP. Postmortem analysis of synovial fluid and vitreous humour for determination of death interval: A comparative study. Forensic Sci Int. 2011;204(1-3):186-90. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2010.06.007
Young ST, Wells JD, Hobbs GR, Bishop CP. Estimating postmortem interval using RNA degradation and morphological changes in tooth pulp. Forensic Sci Int. 2013;229(1-3):163. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2013.03.035
Sun T, Yang T, Zhang H, Zhuo L, Liu L. Interpolation function estimates post mortem interval under ambient temperature correlating with blood ATP level. Forensic Sci Int. 2014;238:47-52. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2014.02.014
Reibe-Pal S, Madea B. Calculating time since death in a mock crime case comparing a new computational method (ExLAC) with the ADH method. Forensic Sci Int. 2015;(248):78-81. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2014.12.024
El-Noor MMA, Elhosary NM, Khedr NF, El-Desouky KI. Estimation of Early Postmortem Interval Through Biochemical and Pathological Changes in Rat Heart and Kidney. Am J Forensic Med Pathol. 2016;37(1):40-6. doi: https://doi.org/10.1097/PAF.0000000000000214
Cantürk İ, Karabiber F, Çelik S, Şahin MF, Yağmur F, Kara S. An experimental evaluation of electrical skin conductivity changes in postmortem interval and its assessment for time of death estimation. Comput Biol Med. 2016;69:92-6. doi: https://doi.org/10.1016/j.compbiomed.2015.12.010
Vacchiano G, Maldonado AL, Ros MM, Di Lorenzo P, Pieri M. The cholesterol levels in median nerve and post-mortem interval evaluation. Forensic Sci Int. 2016;265:29-33. doi: https://doi.org/10.1016/j.forsciint.2016.01.004
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
істотність частини вкладу в концепцію і дизайн, отримання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнятий, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленого рукопису в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за підтвердження остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором. Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленого рукопису.
