Судово-медична експертиза

ВСТАНОВЛЕННЯ ВІКУ НЕВІДОМИХ ОСІБ ЗА ОКРЕМИМИ ОДНОКОРЕНЕВИМИ ЗУБАМИ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДУ ЛАМЕНДИНА

2026-05-27T12:54:12+03:00

Ідентифікація особи за стоматологічним статусом є одним з найбільш надійних методів судово-медичної ідентифікації, особливо у випадках значного руйнування тіла, скелетування або тривалого перебування тіла в несприятливих умовах. Метод Ламендина є одним із морфологічних способів визначення віку людини за змінами твердих тканин зуба та широко застосовується в судово-медичній практиці.

Мета дослідження. Проаналізувати інформаційність та можливість застосування методу Ламендина для встановлення віку особи у процесі судово-медичної ідентифікації.

Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були «Висновки експерта» з архіву Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за 2025 рік та наведені три випадки з практики з використанням методу Ламендина.

Науково-дослідна робота. Проведене дослідження є частиною науково-дослідної роботи кафедри патологічної анатомії та судової медицини ДНТ «Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького» «Вивчення патогенетичних механізмів та патоморфологічних особливостей захворювань ендокринної, серцево-судинної, дихальної, нервової, травної, сечовидільної та репродуктивної систем з метою удосконалення їх морфологічної діагностики» (номер державної реєстрації 0123U201668, термін виконання 2023-2027 рр.).

Біоетика. Матеріали роботи схвалено комісією з питань біоетики ДНТ «Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького» (протокол №14 від 20 грудня 2023 року).

Результати. У проведеному дослідженні було проаналізовано морфологічні зміни зубів, що використовуються для визначення віку людини за методом Ламендина та показано його застосування на прикладі трьох практичних експертиз.

Висновок. Метод Ламендина є важливим допоміжним інструментом судово-медичної експертизи та може ефективно використовуватися у комплексному підході для визначення віку та ідентифікації невідомих осіб.

ВІДМІННОСТІ УШКОДЖЕНЬ КРАНІОЦЕРВІКАЛЬНОЇ ЗОНИ ВОДІЯ І ПАСАЖИРА У ВИПАДКАХ ЛОБОВОГО ЗІТКНЕННЯ ПРИ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОДАХ

2026-05-27T13:12:22+03:00

Судово-медична ідентифікація місця водія і пасажира переднього сидіння в салоні автомобіля після летальної дорожньо-транспортної пригоди залишається складним завданням, оскільки на характер ушкоджень часто впливають небагато факторів, включаючи власне положення в салоні на момент зіткнення, загальну тяжкість зіткнення, деформацію салону та геометрією удару. Останні дослідження підкреслюють потребу інтерпретувати травму в контексті конкретної дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), а не за окремою ознакою. Саме тому порівняння двох – водія та пасажира в межах однієї ДТП надає можливість краще відокремити справжні маркери положення тіла в салоні автомобіля від впливів інших факторів.

Мета дослідження. Визначити краніоцервікальні маркери ушкоджень, що можуть бути використані для диференціації водія і пасажира переднього сидіння у межах однієї ДТП при лобовому зіткненні.

Матеріали та методи. У ретроспективне дослідження включено 70 летальних лобових ДТП із судово-медичних архівів за 2008-2021 роки, в яких були присутні водій та пасажир переднього сидіння. Сформовано 70 пар «водій-пасажир» (140 загиблих). Первинними маркерами були ушкодження голови, обличчя, шиї, перелом черепа, перелом основи черепа та ушкодження шийних хребців. Для дискордантних пар застосовано точний критерій Мак-Немара; додатково виконано об’єднаний аналіз тієї самої вибірки.

Науково-дослідна робота. Виконане дослідження є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри судової медицини та медичного правознавства Буковинського державного медичного університету «Використання сучасних морфологічних та фізичних методів для діагностики часу та причини настання смерті, виникнення тілесних ушкоджень, розвитку віддалених та наближених їх наслідків з метою вирішення нагальних завдань правоохоронних органів та актуальних питань судово-медичної науки та практики» (номер державної реєстрації 0123U101978, терміни виконання січень 2023-грудень 2027 року).

Біоетика. Матеріали дослідження розглянуті і схвалені комісією з питань біоетики Буковинського державного медичного університету (Протокол № 7 від 16.04.2026 р.).

Результати. Перелом черепа виявився найстійкішим маркером на користь місця водія: у 24 парах він був наявний лише у водія та у 8 – лише у пасажира (парне відношення шансів 3,00; 95% довірчий інтервал 1,30-7,72; p=0,007). Для перелому основи черепа спостерігався слабший зв'язок з положенням тіла на місці водія (17 проти 7; p=0,064). Ушкодження голови, обличчя, шиї та шийних хребців не продемонстрували статистичного значення, яке б дозволило проводити розмежування між водієм та пасажиром. У підгрупах із малим перекриттям латеральність частіше відповідала стороні удару, ніж місцю сидіння.

Висновки. Парне зіставлення у межах однієї ДТП є ефективним методом проведення пошуку критеріїв розмежування водія та пасажира при комплексному краніоцервікальному аналізі. У даному дослідженні перелом черепа залишався найбільш обґрунтованим маркером на користь положення тіла на місці водія, тоді як інші краніоцервікальні ушкодження слід трактувати передусім у контексті механізму та підтипу зіткнення.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ВИВЧЕННЯМ МЕХАНІЗМУ ДИТЯЧОЇ ТРАВМИ, ОТРИМАНОЇ ВНАСЛІДОК ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРИЧНИХ САМОКАТІВ

2026-05-27T13:53:38+03:00

Судово-медична експертиза травм, отриманих внаслідок експлуатації електричних самокатів у дітей, вимагає детального вивчення механізмів травмування для правильної кваліфікації ушкоджень та встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Розуміння особливостей взаємодії дитячого організму з електричним самокатом у різних травматичних ситуаціях має критичне значення для експертної практики.

Мета дослідження. Систематизувати особливості експертного дослідження механізмів дитячої травми від електричних самокатів та визначити характерні морфологічні ознаки для різних типів травматичних ситуацій.

Матеріали та методи. Проведено аналіз судово-медичних даних 50 постраждалих дітей віком 4-18 років з використанням методів антропоскопії, морфології, променевої діагностики, біомеханічного моделювання травматичних ситуацій та статистики.

Науково-дослідна робота. Дане дослідження проводили в рамках науково-дослідної роботи кафедри судової медицини, медичного та фармацевтичного права ІФНМУ «Комплексна судово-медична оцінка травми та травматизму у дітей» (номер державної реєстрації НДР: 0124U001982).

Біоетика. Дослідження схвалено комісією з питань етики ІФНМУ (протокол № 143/24 від 20.03.2024 р.).

Результати дослідження. Виділено вісім основних механізмів травмування з характерними локалізаціями та типами ушкоджень. Найчастішим механізмом є падіння вперед (34%), що призводить до переломів дистального відділу променевої кістки (56% випадків цього механізму). Встановлено залежність між швидкістю руху, віком дитини та локалізацією травм.

Висновки. Систематизація механізмів травмування дозволяє проводити якісніші судово-медичні експертизи з обґрунтованим встановленням обставин травми. Розроблені схеми можуть використовуватись для експертної практики та профілактичної роботи.

ОПТИЧНЕ РЕМОДЕЛЮВАННЯ МІОКАРДА ПРИ COVID-19: МОЖЛИВОСТІ ПОЛЯРИЗАЦІЙНО-ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНОГО КАРТОГРАФУВАННЯ

2026-05-27T14:06:33+03:00

Об’єктивна оцінка віддалених структурних змін міокарда після перенесеної інфекції COVID-19 залишається складною у зв’язку з переважно субклінічним перебігом інфекційного процесу та відсутністю високочутливих морфологічних маркерів діагностики. Традиційні гістологічні методи мають обмеження у виявленні ранньої мікроструктурної дезорганізації тканин, особливо їх фібрилярних мереж. Сучасні досягнення в галузі оптичних поляриметричних методів, зокрема Мюллер-матричного зображення, відкривають нові можливості для кількісної оцінки анізотропії тканин і виявлення їх субклінічних патологічних та некротичних змін.

Мета дослідження. Виявити та оцінити кількісні поляриметричні маркери структурної анізотропії міокарда для диференційної діагностики імовірних віддалених постковідних змін за допомогою Мюллер-матричного зображення.

Матеріали та методи. Дослідження базувалося на аналізі нативних гістологічних зрізів міокарда, отриманих від померлих осіб віком 18-40 років. Було сформовано три репрезентативні групи: контрольну групу (без COVID-19 в анамнезі) та дві дослідні групи з різною тривалістю після перенесеної інфекції COVID-19. Застосовано Мюллер-матричне зображення лінійного двопроменезаломлення з подальшим статистичним, кореляційним та фрактальним аналізом координатних розподілів поляризаційних параметрів. Діагностичну ефективність оцінювали за показниками збалансованої точності.

Науково-дослідна робота. Дослідження є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Буковинського державного медичного університету «Особливості коморбідного перебігу захворювань внутрішніх органів: механізми взаємообтяження та шляхи фармакологічної корекції» (номер державної реєстрації 0124U002435; термін виконання: 01.01.2024 – 31.12.2028 рр.).

Результати. Встановлено, що статистичні (асиметрія Q₃, ексцес Q₄), кореляційні (кореляційна площа SK, ексцес автокореляційної функції PSD₄) та фрактальні (ексцес густини спектра потужності PSD₄) маркери демонструють високу чутливість до віддалених постковідних змін міокарда. Найвищу діагностичну ефективність показали параметри, засновані на ексцесі (Ac до 95%). Диференціація між групами характеризувалася добрим і дуже добрим рівнем збалансованої точності для більшості маркерів із дещо нижчими показниками при розмежуванні пізніших постковідних змін. Виявлено прогресивне зниження значень лінійного двопроменезаломлення та порушення фібрилярної організації зі збільшенням часу після перенесеної інфекції.

Висновки. Мюллер-матричний поляриметричний аналіз тканини міокарда дозволяє об’єктивно виявляти мікроструктурні зміни, пов’язані з віддаленими наслідками COVID-19. Визначені статистичні, кореляційні та фрактальні маркери мають високий діагностичний потенціал і можуть бути використані для диференційної оцінки ремоделювання міокарда. Їх комплексне застосування підвищує діагностичну точність і може використовуватися поряд із класичними клінічними та морфологічними критеріями при оцінці постковідного ураження серцево-судинної системи.

АНАЛІЗ ПОШИРЕНОСТІ ВИПАДКІВ СТАТЕВИХ ЗЛОЧИНІВ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ ЛЬВІВЩИНИ ЗА ПЕРІОД 2021-2025 РОКІВ

2026-05-27T14:16:52+03:00

Статеві злочини є одними з найтяжчих правопорушень, скоєних проти гідності, свободи та недоторканості людини, оскільки вони завдають потерпілим значної фізичної, психологічної та соціальної шкоди.

Мета дослідження. Проаналізувати поширеність зареєстрованих статевих злочинів серед населення Львівщини за віком та статтю і визначити найбільш вразливі верстви суспільства, умови за яких вони були скоєні.

Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були «Висновки експерта», взяті з архівів Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за період 2021-2025 роки.

Результати. У ході проведення дослідження були проаналізовані матеріали судово-медичних експертиз. Отримані дані дозволили встановити основні закономірності поширеності таких злочинів за віком та статтю, а також визначити найбільш вразливі верстви суспільства, що страждають від статевого насильства.

Висновок. Проаналізувавши 47 випадків звернень громадян з приводу скоєних проти них статевих злочинів, встановлено, що такі правопорушення є актуальною медико-соціальною проблемою. У переважаючій більшості потерпілими є особи жіночої статі віком до 16 років, а кривдниками, зазвичай, були знайомі або навіть найрідніші люди.

ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОТРУТ ГРИБА AMANITA MUSCARIA ТА ПЕРСПЕКТИВИ МЕДИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ: ОГЛЯД СУЧАСНИХ ДАНИХ

2026-05-27T14:52:14+03:00

Мухомор червоний (Amanita muscaria) є одним із найвідоміших токсичних грибів, що містить комплекс ізоксазольних алкалоїдів, зокрема іботенову кислоту, мусцимол, мусказон, а також інші біологічно активні сполуки. Упродовж останніх десятиліть інтерес до мухомора червоного різко зріс у зв’язку з відкриттям нових фармакологічних властивостей його компонентів.

Мета дослідження. Узагальнити сучасні знання про хімічний склад, токсикологічні ефекти та можливе фармакологічне застосування компонентів Amanita muscaria на основі аналізу і систематизації міжнародних публікацій.

Матеріали та методи. Систематичний огляд було проведено з використанням чотирьох основних електронних баз даних: Web of Science, Google Scholar, PubMed та ScienceDirect. Методологія охоплювала порівняння експериментальних даних, аналіз фармакокінетичних параметрів, оцінку клінічних спостережень і критичний огляд потенційних напрямів терапевтичного застосування біоактивних сполук Amanita muscaria.

Науково-дослідна робота. Дослідження проведене в межах науково-дослідної роботи кафедри біоорганічної і біологічної хімії та клінічної біохімії БДМУ «Морфофункціональні перебудови структур нервової та ендокринної систем у різні періоди постнатального онтогенезу та біохімічні механізми метаболізму сигнальних молекул, стан оксидантної та антиоксидантної систем за умов експериментальних патологій і впливу глутатіону та мелатоніну», № державної реєстрації 0124U002513 (2024-2028 рр.).

Біоетика. Матеріали дослідження схвалені комісією з питань біоетики БДМУ (протокол №6 від 19.03.2026).

Результати. Стаття містить огляд сучасних даних щодо хімічного складу Amanita muscaria, токсикодинаміки його компонентів та потенційних напрямів фармакологічного застосування мусцимолу, іботенової кислоти й пов’язаних метаболітів. Проаналізовано результати експериментальних досліджень, зокрема цитотоксичність екстрактів, вплив на нейрональні мережі, протизапальні, анксиолітичні та нейропротекторні властивості. Особливу увагу приділено ризикам використання, фармакокінетичним характеристикам та перспективам створення стандартизованих фармацевтичних препаратів. Порівняльний аналіз сучасних даних щодо можливостей застосування компонентів Amanita muscaria у неврології, психіатрії, геронтології та онкофармакології підкреслює їхні унікальні переваги в сучасній медицині.

Висновки. Компоненти Amanita muscaria поєднують токсичність і потенційну фармакологічну цінність. Мусцимол та інші ізоксазольні алкалоїди розглядають як основу нейрофармакологічних засобів. Клінічне застосування потребує стандартизації, безпечніших аналогів і токсикологічного контролю.

СТАТЕВО-СЕЗОННІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ПРОВІДНІ СПОСОБИ ЗАВЕРШЕНИХ СУЇЦИДІВ У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗА 2021-2025 РОКИ: РЕТРОСПЕКТИВНЕ СУДОВО-МЕДИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2026-05-27T15:01:58+03:00

Судово-медична та епідеміологічна оцінка суїцидальної смертності на регіональному рівні залишається складним завданням, оскільки на характер і динаміку суїцидів одночасно впливає комплекс чинників – стать, сезон, соціальний контекст і доступність засобів. Останні дослідження підкреслюють потребу інтерпретувати суїцидальну смертність у прив'язці до конкретного регіону та часового контексту, а не покладатися лише на загальнонаціональні чи глобальні дані. Саме тому, аналіз регіональної вибірки завершених суїцидів у розрізі статі, сезону та способу дає можливість краще відокремити стабільні структурні закономірності від ситуативних коливань, зумовлених соціальними трансформаціями.

Мета дослідження. Визначити статево-сезонні характеристики та провідні способи завершених суїцидів, що можуть бути використані для оцінки впливу соціальних трансформацій та планування профілактичних заходів у межах Чернівецької області (2021-2025 роки).

Матеріали та методи. У ретроспективне дослідження включено 231 завершений суїцид із судово-медичних архівів Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи за 2021-2025 роки. Первинними змінними аналізу були стать, рік і місяць смерті, спосіб суїциду. Сезонний розподіл визначався групуванням місяців у чотири сезони. Для оцінки зв'язку між категоріальними змінними застосовано критерій χ² Пірсона, коефіцієнт Крамера V та стандартизовані залишки; рівень значущості p < 0,05.

Результати. Чоловіки складали 83,1% усіх летальних суїцидів (192 із 231), і ця пропорція залишалася стабільною в кожному з аналізованих років. Загальна кількість суїцидів знизилася зі 65 випадків у 2021 році до 32 у 2025 році. Сезонний пік припав на літо (67 випадків, 29,0%) та осінь (64 випадки, 27,7%); зв'язок між сезоном та статтю виявився незначущим (p = 0,199), стандартизовані залишки не перевищили ±1,96 у жодному сезоні. Механічна асфіксія була домінуючим способом суїциду – 170 із 231 випадку (73,6%) – і виявилася статистично значуще пов'язаною із чоловічою статтю (p = 0,023; Крамер V = 0,149), зі стандартизованими залишками +2,27 для чоловіків і -2,27 для жінок.

Висновки. Ретроспективний аналіз завершених суїцидів у Чернівецькій області за 2021-2025 роки є ефективним методом виявлення стабільних епідеміологічних закономірностей в умовах соціальних трансформацій. У даному дослідженні статева диспропорція та літньо-осінній сезонний пік залишалися найбільш відтворюваними характеристиками суїцидальної смертності, тоді як асоціацію між способом суїциду та статтю слід трактувати як популяційний орієнтир для диференційної судово-медичної оцінки, а не як самостійний діагностичний критерій.

ХАРАКТЕРИСТИКА УШКОДЖЕНЬ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ ВНАСЛІДОК ДІЇ МІННО-ВИБУХОВОЇ ЗБРОЇ: БАЛІСТИЧНІ АСПЕКТИ, УСКЛАДНЕННЯ ТА СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО КОМПЛЕКСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

2026-05-27T12:00:05+03:00

Повномасштабна війна в Україні спричинила різке зростання кількості мінно-вибухових уражень, значна частка яких припадає на щелепно-лицеву ділянку. Поєднання високої кінетичної енергії, уламкової дії та термічних факторів формує складні комбіновані травми, що потребують багатоетапної реконструкції й тривалої реабілітації. У доступній літературі зберігається фрагментарність даних щодо морфології таких ушкоджень, їх ускладнень і сучасних підходів до лікування, що зумовлює актуальність систематизації українського клінічного досвіду.

Мета дослідження. Проаналізувати комплексно сучасні наукові дані та клінічний досвід щодо мінно-вибухових уражень щелепно-лицевої ділянки, їх балістичних особливостей, типових ускладнень та сучасних підходів до реконструкції й реабілітації.

Матеріали та методи. Проведено аналітичний огляд публікацій 2014-2025 рр. (PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar, українські фахові видання). Проаналізовано джерела, що висвітлюють балістику вибухових уражень, клінічну характеристику травм щелепно-лицевої ділянки, хірургічні методи лікування та реабілітаційні технології. Окремо враховано досвід українських військово-медичних закладів.

Науково-дослідна робота. Стаття є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри ортопедичної стоматології Буковинського державного медичного університету МОЗ України «Етіопатогенетичні аспекти реабілітації основних стоматологічних захворювань щелепно-лицевої ділянки» (номер державної реєстрації 0121U109997).

Біоетика. Висновок комісії з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол № 4 від 23.12.2025 р.).

Результати дослідження. Мінно-вибухові ураження щелепно-лицевої ділянки формуються внаслідок дії вибухової хвилі, уламкових елементів ураження, третинного прискорення та четвертинних термічних факторів. Балістичні параметри уламків визначають розміри дефектів, кількість ранових каналів і ступінь контамінації. Найхарактерніші ушкодження: багатоуламкові переломи верхньої та нижньої щелеп, вибухові дефекти кістки, втрати м’яких тканин, ураження нервів і судин, дефекти зубних рядів, комбіновані краніофаціальні травми. Ускладнення охоплюють гнійно-запальні процеси (остеомієліт, флегмони), вторинні деформації, порушення жування, мовлення й ковтання, стійкі косметичні дефекти, нейропатії та значні психоемоційні розлади. Сучасна реабілітація ґрунтується на мультидисциплінарному підході та включає: етапне хірургічне лікування, мікросудинні реконструкції, 3D-планування, створення індивідуальних імплантатів, ортопедичне й ортодонтичне відновлення, логопедичну та психологічну підтримку.

Висновки. Мінно-вибухові ураження щелепно-лицевої ділянки є одними з найскладніших для реконструкції видів бойової травми. Балістичні характеристики визначають особливості клінічного перебігу та обсяг реконструктивних втручань. Сучасні технології (3D-моделювання, індивідуальні імплантанти, мікросудинні клапті) суттєво підвищують ефективність реабілітації, проте потребують адаптації й ширшого впровадження в українських умовах. Перспективними напрямами є стандартизація протоколів лікування, створення національного реєстру мінно-вибухових уражень щелепно-лицевої ділянки та клінічні дослідження результатів сучасних реконструктивних методик.

СУДОВО-МЕДИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ ВИБУХОВОЇ ТРАВМИ

2026-05-27T12:23:06+03:00

Як свідчить аналіз новітньої літератури, у світі все більше стає масштабних конфліктів з використанням потужної зброї, що начинена різноманітними вибуховими речовинами. Території все більшої кількості країн стають аренами проведення військових операцій з використанням вибухової зброї різного радіусу дії. Все це призводить до значного збільшення кількості вибухових травм і необхідності їх всебічного вивчення.

Мета дослідження. Дослідити судово-медичні аспекти сучасної вибухової травми у світі, піддавши аналізу всі доступні літературні джерела з передових високо цитованих наукометричних баз.

Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були результати наукових досліджень, в яких розкрито судово-медичні аспекти: клінічні прояви та морфологічні особливості первинних, вторинних, третинних, четвертинних і п’ятинних вибухових травм. Шляхом застосування методів анотування, хронологічної систематизації наукових робіт, порівняльного та контент-аналізу отримано конкретні результати, що відображають стан вивчення вибухової травми сучасними дослідниками.

Науково-дослідна робота. Виконане дослідження є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри судової медицини та медичного правознавства Буковинського державного медичного університету «Використання сучасних морфологічних та фізичних методів для діагностики часу та причини настання смерті, виникнення тілесних ушкоджень, розвитку віддалених та наближених їх наслідків з метою вирішення нагальних завдань правоохоронних органів та актуальних питань судово-медичної науки та практики» (номер державної реєстрації 0123U101978, терміни виконання січень 2023-грудень 2027 року).

Біоетика. Матеріали дослідження розглянуті і схвалені комісією з питань біоетики Буковинського державного медичного університету (Протокол № 7 від 16.04.2026).

Результати. Відмічено все наростаючий інтерес до різноманітних судово-медичних аспектів сучасної вибухової травми. Насамперед його проявляють дослідники з країн, де відбувалися чи ведуться інтенсивні бойові дії або сталися резонансні події з використанням вибухових речовин і наявністю багатьох потерпілих осіб.

Висновки. Головну увагу дослідники звертають на анатомічні, функціональні, морфологічні, клінічні та гістологічні особливості вибухових травм при судово-медичній їх оцінці залежно від виду та маси вибухової речовини, відстані до неї, місця та обставин події, а також враховуючи наявність чи відсутність захисного спорядження у потерпілих. Сучасна класифікація вибухової травми включає її розподіл на первинні-п’ятинні тілесні ушкодження, хворобливі стани й наслідки, спричинені різноманітними факторами ураження внаслідок вибуху.

СУДОВО-МЕДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ СПОЛУКАМИ ТАЛІЮ ТА ЇХ ВІДДАЛЕНИХ НАСЛІДКІВ

2026-05-27T10:16:06+03:00

Наведена судово-медична характеристика гострих отруєнь сполуками талію, використаних з метою навмисного вбивства чи випадкових отруєнь шляхом передозування цього елементу.

Мета дослідження. Надати судово-медичну характеристику гострих отруєнь сполуками талію, використаних з метою навмисного вбивства чи випадкових отруєнь шляхом передозування цього елементу.

Матеріали та методи. Об’єктами дослідження були матеріали 3-х судово-медичних експертиз стосовно гострих отруєнь сполуками талію, що були застосовані як з метою навмисного вбивства, так і при випадкових отруєннях цим елементом (архівні «Висновки експертного дослідження» ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» за 2019-2025 рр.). Всі судово-медичні дослідження проводили за загальновідомими методами і методиками у відповідності до вимог, викладених у Наказі МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01. 1995 р. №6. Кількісні показники були оброблені стандартними методами варіаційної статистики.

Науково-дослідна робота. Дослідження проведене в межах науково-дослідної роботи кафедри морфології, клінічної патології та судової медицини НУОЗУ імені П.Л. Шупика «Наукове обґрунтування сучасної патоморфологічної діагностики та встановлення клініко-морфологічних відповідностей при різних захворюваннях», № державної реєстрації 0116U007906 (2021-2025 рр.).

Біоетика. Матеріали дослідження схвалені комісією з питань біоетики НУОЗУ імені П.Л. Шупика (протокол № 1 від 12.01.2026 р.).

Результати дослідження. Показано, що у наведених нами трьох випадках гострого отруєння сполуками талію у потерпілих мали місце: 1) загальна слабкість і запаморочення; 2) нестабільність артеріального тиску; 3) блювота, болі в животі, діарея; 4) неврологічна симптоматика (ураження периферичної нервової системи з подальшим розвитком ураження центральної нервової системи або переважне ураження периферичної чи центральної нервової системи); 5) м’язова слабкість та ускладнення під час руху; 6) алопеція; 7) ураження внутрішніх органів (поліорганна недостатність); 8) зниження рівня калію у крові; 9) наявність сполук талію у нігтях, волоссі та предметах, з якими контактувала постраждала особа та в біологічних об’єктах ексгумованого і кремованого трупа двох потерпілих). Наслідками гострого отруєння у двох випадках була смерть.

Висновки. За результатами судово-токсикологічного дослідження сполуки талію були виявлені: 1) у зразках нігтьових пластин та волосся ексгумованого трупа першого потерпілого у кількості 13,0 мкг/кг та 1,42 мкг/кг відповідно; 2) у біологічних об’єктах (рештках) кремованого трупа другого потерпілого після проведення ексгумації у кількості – 0,79 мкг/л; 3) у зразках нігтьових пластин третьої потерпілої виявлено талій у кількості 1,40 мкг/кг, у зразках волосся з голови – у кількості 6,67 мкг/кг та 1162,6 мкг/кг, у тканині її кофти – у кількості – 2,13 мкг/л. Причинами смерті двох осіб (чоловіків) та гострого отруєння жінки були саме сполуки талію. Отже, сполуки талію є високотоксичною речовиною і його потрапляння до організму у великих дозах супроводжується значними розладами здоров’я і настанням смерті.

DVI У ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТАХ: ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ У ВОЄННИЙ ЧАС ТА ВІДПОВІДНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ІДЕНТИФІКАЦІЇ В УКРАЇНІ ПРОТОКОЛАМ ІНТЕРПОЛУ

2026-05-27T11:19:32+03:00

Повномасштабний збройний конфлікт в Україні спричинив тисячі смертей та стрімке зростання кількості зниклих безвісти, що створило безпрецедентні виклики для судово-медичної ідентифікації. У той час як стандартна структура Інтерполу для ідентифікації жертв катастроф (DVI) була розроблена для закритих катастроф із наперед визначеними списками жертв, сучасна війна являє собою модель відкритої катастрофи, що характеризується динамічними реєстрами зниклих безвісти, фрагментованими останками та постійними загрозами безпеці.

Мета дослідження. Метою цієї статті є опис ключових відмінностей між класичними операціями DVI та ідентифікаційними заходами у воєнний час, представлення градаційного стандартного підходу для адаптації протоколів Інтерполу до умов зони бойових дій, окреслення модифікованої операційної послідовності п'яти фаз DVI Інтерполу в українському контексті, обговорення подальшої валідності первинних ідентифікаторів та допоміжної ролі вторинних ідентифікаторів в умовах фрагментації та розкладання, а також визначення основних викликів, з якими стикаються команди DVI в Україні, включаючи ризики безпеки та захист даних.

Результати дослідження. У цій статті розглядається адаптація протоколів DVI Інтерполу до українського воєнного контексту та впроваджується градаційний трирівневий стандарт (Gold, Silver, Bronze), який дозволяє модифікувати процес ідентифікації з огляду на операційні обмеження та обмеження, пов'язані з безпекою. Особливу увагу приділено паралельному виконанню збору посмертних (post-mortem) та досмертних (ante-mortem) даних, незмінній центральній ролі Ідентифікаційної комісії, ієрархії первинних та вторинних ідентифікаторів в умовах бойових дій, а також практичним викликам оцінки ризиків на місці події.

Висновки. Незважаючи на необхідні відступи від мирних судово-медичних стандартів, дотримання основних принципів Інтерполу, насамперед фази зіставлення (reconciliation) та вимоги 100% збігу щонайменше за одним первинним ідентифікатором, залишається обов'язковою умовою для юридично обґрунтованої та науково достовірної ідентифікації у воєнний час.

ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В ДІЯЛЬНОСТІ СТОРОНИ ОБВИНУВАЧЕННЯ ТА ЗАХИСТУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

2026-05-27T15:10:02+03:00

У статті висвітлено доктринально-правові проблеми застосування судово-медичних експертиз для забезпечення правосуддя. На основі інтегративного аналізу законодавчих основ та судово-медичної експертної практики пропонується здійснити уніфікацію системи існуючих законодавчих актів та розробити і прийняти «Кодекс судово-експертної діяльності та «Медичний кодекс України».

Потребує суттєвого удосконалення система гарантій діяльності лікаря-експерта. На рівні конституційних норм та галузевих законодавчих актів варто закріпити у правовому полі України принцип людяності. Відносно експерта і лікаря - варто запровадити принцип презумпції фаховості, сумлінності та добропорядності.

Забезпечення ефективності використання судово-медичних експертиз у сфері правосуддя потребує зміцнення гарантій незалежності та захисту експерта. Доцільно закріпити правило, що в разі виникнення конфліктних ситуацій з приводу наданих експертних висновків чи засобів медичної допомоги, відкриття кримінального провадження проти лікаря чи експерта допускалося би тільки прокурором області чи прокурором відповідного або вищого рівня, а також, що у таких провадженнях участь захисника (адвоката) була б обов’язковою. Лікарю й експерту має бути надано право відмовитися від дачі показань у сфері судочинства з питань виконання ними фахової діяльності. Арешт експерта чи застосування до нього інших запобіжних заходів може бути здійснено лише за ухвалою слідчого судді, прийнятою на підставі клопотання прокурора області чи прокурора вищого рівня або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Із правового поля потребують усуненні юридичні фікції, які нерідко створюють колапс у сфері правосуддя – системне удосконалення законодавства, від уточнення поняття доказів та правил їх допустимості, до чіткого юридичного визначення дефініцій, що використовують («непоправне спотворення обличчя», тощо). В законодавчих актах щодо експертизи, зокрема в аспектах судово-медичної експертизи потрібно визначитися з категоріальним апаратом і дати відповіді на питання: а) Що таке обличчя?; б) Що є непоправним ушкодженням обличчя?; в) Яке ушкодження обличчя є його спотворенням (знівеченням)? Пропонуються шляхи вирішення даних питань.

В аспектах розв’язання проблем використання в кримінальному судочинстві висновків експерта, взагалі, та судово-медичної експертизи, зокрема, необхідно забезпечити системне удосконалення законодавства: уточнити поняття сторін кримінального провадження; визначити окремий статус слідчого, як незалежного суб’єкта кримінального провадження, виконуючого функцію об’єктивного розслідування, та вивести його з переліку учасників, що відносяться до сторони обвинувачення; розмежувати поняття захисту та правничої допомоги, сформувавши статус особи, яка здійснює правничу допомогу; замість існуючого поняття «підозрюваний» закріпити статус «підслідний, та, виконуючи положення міжнародних правових актів, повернути у правове поле стадії досудового слідства статус «обвинувачений», чим у більшій мірі буде реалізований принцип змагальності сторін у кримінальному процесі, що піде на користь правосуддю.