Судово-медична експертиза

ПРОМІЖНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДКРИТОГО В УКРАЇНІ НОВОГО ПОСТІЙНО ДІЮЧОГО ЦЕНТРУ НАВЧАЛЬНОЇ СПІВПРАЦІ ГУМАНІТАРНОЇ МІСІЇ ETAF З ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЗАГИБЛИХ ПІД ЧАС МАСОВИХ КАТАСТРОФ

2024-07-29T23:15:24+03:00

У роботі описано проміжні результати діяльності Гуманітарного тренінгового центру Європейським навчальним центром активних судових експертиз та ідентифікації жертв катастроф – судово-медичної ідентифікації жертв масових катастроф, який був відкритий у вересні 2023 року у м. Чернівці на базі Буковинського державного медичного університету та комунальної медичної установи «Обласне бюро судово-медичної експертизи», у зв’язку з повномасштабним вторгненням військ російської федерації в Україну. Центр створений для вирішення завдань гуманітарного характеру під час збройних конфліктів і масових катастроф.

ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКІВ МЕТАБОЛІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ЛЕГЕНЬ ЯК МАРКЕРІВ АСФІКТИЧНОЇ СМЕРТІ ПРИ ПОВІШЕННІ

2024-07-27T18:22:54+03:00

Під час судово-медичної експертизи для обґрунтування асфіктичної причини смерті під час різних видів механічної асфіксії, зокрема й при повішенні, найбільшої уваги приділяють змінам в легенях, оскільки, незважаючи на складність ґенезу смерті під час механічних асфіксій, загальною причиною, що призводить до фатального наслідку, є саме асфіксія. Тому важливою ланкою під час перебігу асфіктичного процесу є його вплив на такий життєво важливий орган як легені. Для вирішення питань щодо розвитку патологічних змін, які відбуваються в легенях, окрім загальноприйнятих макро- та мікроморфологічних досліджень, широкого значення набувають гістохімічні дослідження направлені на виявлення маркерів механічної асфіксії.

Метою дослідження є аналіз сучасних досліджень щодо змін, які відбуваються в легенях під час смерті від механічної асфіксії внаслідок повішення.

Результати. У процесі обґрунтування причини смерті з ознаками механічної асфіксії внаслідок повішення увагу привертають макроморфологічні вияви асфіктичної генези смерті у вигляді загальноасфіктичних ознак, які не є специфічними для цього виду смерті. Однак виявлено, що їх поява пов’язана з викидом в організм низки біологічно активних речовин, оскільки процес вмирання від повішення є надзвичайно стресовим чинником. На це вказують і мікроморфологічні зміни, що проявляються в різних органах. Найбільшої уваги в дослідженні приділяють легеням, адже вони є важливою ланкою під час перебігу асфіктичного процесу. Відомо, що, окрім основної функції газообміну, легені виконують низку важливих нереспіраторних функцій. Легені є органом біосинтезу та метаболізму багатьох біологічно активних речовин з регулюванням їхнього рівня в крові. Деякі з них під час патологічних станів вивільняються в кровотік та суттєво впливають на метаболічні процеси як в легенях, так і в цілому організмі. Тому такі речовини можуть бути використані як біомаркери в процесі обґрунтування асфіктичної генези смерті.

Висновки. Оскільки перебіг асфіктичного процесу суттєво впливає на функцію легень, які є органом біосинтезу та метаболізму багатьох біологічно активних речовин, доведено можливість використання цих речовин як маркерів асфіктичної генези смерті під час механічної асфіксії, зокрема при повішенні.

ВСТАНОВЛЕННЯ ЗАЖИТТЄВОСТІ СТРАНГУЛЯЦІЙНОЇ БОРОЗНИ ПРИ МЕХАНІЧНІЙ АСФІКСІЇ ЯК ПОКАЗНИК РОЗВИТКУ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ НАУКИ

2024-07-27T18:45:58+03:00

Смерть унаслідок механічної асфіксії займає одне з провідних місць у структурі насильницької смерті. Серед видів механічної асфіксії найрозповсюдженою є странгуляційна механічна асфіксія, до якої відносять повішення, задушення петлею та задушення руками. Вирішення проблеми зажиттєвості механічної асфіксії лишається актуальним в практичній роботі судово-медичних експертів. Під час странгуляційної механічної асфіксії найбільш розповсюдженими та ефективними є методи вивчення змін у межах локальних ушкоджень в ділянці шиї, наприклад в ділянці странгуляційної борозни під час повішення.

Мета роботи – висвітлити процес розвитку методів встановлення зажиттєвості странгуляційної механічної асфіксії через дослідження змін в ділянці странгуляційної борозни та визначення ефективних можливостей з вирішення цього питання на сучасному етапі розвитку судової медичної науки.

Матеріали та методи. Аналіз та синтез інформації з літературних джерел, доступних у онлайн-базах даних.

Результати. Використання лише макроскопічних та гістологічних методів дослідження змін в ділянці странгуляційної борозни може бути недостатнім для вирішення питання зажиттєвості утворення ушкоджень у ділянці шиї під час повішення через дуже короткий проміжок часу, що проходить від початку розвитку асфіктичного процесу до настання смерті. Час між початком розвитку асфіктичного процесу та настанням смерті часто є недостатнім для розвитку певної реактивної клітинної та навіть судинної відповіді. Імуногістохімічне дослідження спрямоване на виявлення початкових реактивних ознак у ділянці ушкоджень та є більш ефективним для встановлення зажиттєвості при дуже коротких проміжках часу між спричиненням ушкодження та настанням смерті. Під час странгуляційної механічної асфіксії важливі результати в процесі дослідження странгуляційної борозни показали такі імуногістохімічні маркери, як триптаза, маркери IL15, CD-15, MHC-II, CD1a, AQP1, AQP3, фібронетин D, P-селектин. Крім цього, в діагностиці зажиттєвості странгуляційної борозни високу ефективність можуть показувати біохімічні методи виявлення фізіологічно-активних речовин, які дозволяють встановити ранні ознаки реактивних змін у шкірі внаслідок ушкодження, наприклад дослідження концентрації гістаміну, серотоніну, гепарину простагландинів F та E, а також співвідношення певних іонів.

Висновки. Застосування імуногістохімічних методів дослідження з метою підтвердження зажиттєвого утворення странгуляційної борозни базується на встановленні маркерів запальної реакції, які виділяються до появи певних судинних та клітинних реакцій, що дає можливість фіксації початкових ознак запальної реакції навіть при дуже короткому проміжку часу між спричиненням ушкодження та настанням смерті. Отже, використання імуногістохімічних методів може бути ефективним шляхом підтвердження зажиттєвості механічної асфіксії, особливо у випадках, коли застосування стандартних методів забарвлення було неефективним. Встановлення певних біохімічних маркерів у шкірі з ділянки странгуляційної борозни може розцінюватися як перспективний, швидкий та ефективний метод підтвердження зажиттєвості странгуляційної асфіксії. Зазначений напрям потребує проведення подальших досліджень з метою підвищення його ефективності та може застосовуватися в судово-медичній практиці для підтвердження зажиттєвості утворення странгуляційної борозни.

АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ КРОВОВИЛИВІВ У РЕЧОВИНУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЛЮДИНИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

2024-07-28T00:42:05+03:00

Черепно-мозкова травма є одним із найбільш поширених та складних за своїми наслідками видів механічного ушкодження сьогодення, що охоплює багато галузей медичної практики, зорема нейрохірургію, неврологію, реабілітацію, судову медицину та інші, вимагаючи мультидисциплінарного підходу до її вирішення.

Мета роботи: на основі даних літературних джерел провести аналіз можливостей сучасних методів дослідження для діагностики крововиливів у речовину головного мозку людини та їх ґенезу.

Результати. Золотим стандартом верифікації діагнозу в судово-медичній практиці є судово-медичне гістологічне дослідження, проте класична методика гістологічної диференційної діагностики генези та часу утворення крововиливу в речовину головного мозку не є ефективною. Діагностика черепно-мозкової травми може бути ускладненою у випадках, коли відсутні макроскопічні ознаки травматичного удару головою та мало відомо про обставини смерті. Тому низка учених розглядали можливість використання біомаркерів для надання об’єктивних доказів черепно-мозкової травми як причини смерті або для оцінки часу виживання та часу після смерті померлого. Потенційно успішними у сфері діагностики черепно-мозкової травми виявилися біофізичні дослідження із застосуванням лазера. Попередні висновки щодо можливості диференціації генези крововиливу в головний мозок методом реконструкції розподілів величини флуктуацій лінійного дихроїзму дали позитивні результати.

Висновок. Виявлено, що біохімічні дослідження демонструють значні успіхи в діагностиці черепно-мозкової травми, деякі маркери навіть дають змогу віддиференціювати генезу крововиливу в головний мозок, проте судово-медична практика потребує розроблення простих у використанні високоефективних методів верифікації виду травми головного мозку людини. Таку роль потенційно можуть виконувати фізико-оптичні методи, які базуються на опроміненні лазером біооб'єктів з подальшим математично-статистичним обробленням отриманих даних.

ПРОЄКТ ПРИМІРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ ПЕРВИННОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ (ІНТЕРНАТУРИ) «СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА»

2024-07-28T00:50:50+03:00

У публікації запропонований проєкт дворічної примірної освітньої програми первинної спеціалізації (інтернатури) «Судово-медична експертиза» для підготовки лікарів-судово-медичних експертів в Україні.

Мета роботи: надати інформацію щодо проєкту дворічної примірної освітньої програми первинної спеціалізації (інтернатури) «Судово-медична експертиза» для підготовки лікарів-судово-медичних експертів в Україні.

Результати. Загальний обсяг навчання в інтернатурі зі спеціальності «Судово-медична експертиза» становить 2 роки: 22 місяці, 3960 години, 132 кредити Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи, з яких передбачено: 1) 6 місяців навчання на кафедрі та суміжних кафедрах (1080 годин, 36 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи). За вимогами Міністерства охорони здоров’я України інтерн перебуває на кафедрі не більше 3-х місяців протягом одного навчального року; 2) 16 місяців стажування на базі Державної спеціалізованої установи «Бюро судово-медичної експертизи» (2880 годин, 96 кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи).

Висновки. Запропонований проєкт дворічної примірної освітньої програми первинної спеціалізації (інтернатури) «Судово-медична експертиза» і навчального плану, які містять повний обсяг систематизованих теоретичних знань і достатній обсяг практичних навичок, опанування яких є необхідним для якісної підготовки лікаря-фахівця зі спеціальності «Судово-медична експерта».

РОЛЬ ІМУНОГІСТОХІМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЖИТТЄВОСТІ ТА ДАВНОСТІ ЗАПОДІЯННЯ МЕХАНІЧНОГО УШКОДЖЕННЯ В СУДОВО-МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ

2024-07-28T01:06:08+03:00

Автори провели літературний огляд сучасного стану імуногістохімічної діагностики для визначення зажиттєвості і давності заподіяння механічного ушкодження в судово-медичній практиці. Виявили проблеми в підборі імуногістохімічних маркерів та необхідність створення імуногістохімічних панелей для якісного дослідження і достеменних результатів. Науковці рекомендують продовжувати науково-практичні пошуки для вдосконалення знань та методів, що мають бути впровадженими для рутинних досліджень в судово-медичній практиці.

СУДОВО-МЕДИЧНА ОЦІНКА ВИПАДКІВ САМОГУБСТВ ДЕКІЛЬКОМА ПОСТРІЛАМИ, ЗДІЙСНЕНИМИ ВЛАСНОРУЧ З ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

2024-07-29T20:42:43+03:00

Самогубства є досить поширеною причиною передчасної смерті і серйозною соціальною проблемою. Використання вогнепальної зброї при цьому є поширеним явищем. Під час самогубств заподіяння декілька поранень власноруч, у тому числі й смертельного, є доволі рідкісним явищем, проте цілком можливим, що й потребує прискіпливого вивчення.

Мета роботи. Дати судово-медичну оцінку можливості здійснення самогубств декількома пострілами з вогнепальної зброї власноруч.

Матеріали та методи. Використаний архівний матеріал Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи і Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи (2 «Висновки експерта»). Об’єктами дослідження були: вогнепальні ушкодження на голові (рани, ранові канали), еластичні кулі до 9 мм патронів і 9 мм кулі до штатних патронів пістолету «Макарова», продукти пострілу, пістолет «Макарова-МР 79», переобладнаний для відстрілу еластичних куль. Їх особливості вивчали візуально та стереомікроскопічно. Виявлення нашарувань кіптяви пострілу на клаптях шкіри і зброярського мастила проводили в інфрачервоних та ультрафіолетових променях. Дослідження елементного складу продуктів пострілу в об'єктах біологічного і небіологічного походження здійснювали з використанням рентгенфлуоресцентного спектрального спектрометра «M4 TORNADO». У роботі були застосовані стандартні методи варіаційної статистики.

Результати. Судово-медична оцінка вхідних, вихідних отворів та ранових каналів на голові трупів осіб, які загинули внаслідок заподіяних власноруч вогнепальних поранень, а також снарядів і зброї, якими були заподіяні тілесні ушкодження, підтвердила можливість здійснення ними самогубств шляхом виконання подвійних пострілів із пістолетів для відстрілу куль, так званого «не летального типу»: еластичних куль до 9 мм патронів і 9 мм куль до штатних патронів пістолета «Макарова». Встановлено, що у випадку №1 перше поранення було несмертельним, а друге – смертельним і супроводжувалося ушкодженням черепа і мозку. У випадку №2 саме перше поранення було смертельним, а друге – несмертельним, оскільки внаслідок нього ушкодженими були лише м’які тканини голови без травмування кісток черепа і головного мозку. Його утворення стало можливим унаслідок здійснення автоматичних (самостійних) пострілів через неналежний технічний стан зброї, зокрема часткові пошкодження та зношеність ударно-спускового пристрою та шептала пістолета. Цьому сприяла й одномоментна часткова самостійне розбирання зброї з подальшим клиненням наступного патрона еластичною кулею в підствольній ділянці.

Висновок. Отже, наведені випадки дворазових поранень голови пострілами з вогнепальної зброї (пістолетів) для відстрілу куль так званого «не летального типу» (еластичних куль до 9 мм патронів і 9 мм куль до штатних патронів пістолета «Макарова») слугують доказами самогубств. У випадку №1 одне з поранень було не смертельним, оскільки рановий канал починався вхідним отвором у нижній половині правої скроневої ділянки праворуч, проходив через правий соскоподібний відросток, м’які тканини шиї і закінчувався вихідною раною на задній поверхні шиї по центру. Таке поранення було заподіяне першим. Друге поранення було завершальним і смертельним, оскільки супроводжувалося ушкодження черепа і головного мозку, про що свідчить рановий канал, який проходив через праву скроневу кісту, головний мозок та його оболонки, потиличну кістку зліва і закінчувався вихідною раною в потиличній ділянці зліва. За чергою пострілу воно було другим. У випадку №2 смертельним було перше поранення, наслідком якого стало ушкодження кісток черепа й головного мозку, а також наявність в речовині головного мозку еластичної кулі. Друге поранення було несмертельним, мало дотичний характер, оскільки ушкодженими були лише м’які тканини голови без травмування кісток черепа й головного мозку. Його утворення відбулося внаслідок здійснення автоматичних (самостійних) пострілів через неналежний технічний стан зброї, зокрема часткові пошкодження та зношеність ударно-спускового пристрою та шептала пістолета. Цьому сприяла й одномоментне часткове самостійне розбирання, зброї з подальшим клиненням наступного патрона еластичною кулею в підствольній ділянці.

АНАЛІЗ КІЛЬКОСТІ СМЕРТЕЛЬНИХ ВИПАДКІВ УНАСЛІДОК ОТРУЄНЬ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИМИ ОТРУЙНИМИ РЕЧОВИНАМИ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗА ПЕРІОД 2018-2023 РОКІВ

2024-07-28T01:15:47+03:00

Пияцтво в Україні – гостра соціально-культурна проблема. Алкогольні отруєння займають передові позиції серед побутових отруєнь. На частку алкоголю відводиться більше 60% усіх смертельних отруєнь. Щороку через алкоголізм в Україні помирає понад 40 тисяч людей. Отруєння оксидом вуглецю теж займає провідні позиції. Статистика дуже сумна, гинуть дорослі, гинуть діти. Отруєння наркотичними та психотропними речовинами є вкрай актуальною медико-соціальною проблемою, далекою від вирішення на сьогоднішній день.

Мета роботи – проаналізувати показники смертності внаслідок отруєнь найпоширенішими видами отрут за віком та статтю осіб, які померли у м. Львові та області за період 2018-2023 рр.

Об’єкти та методи дослідження. У роботі проведено статистичне опрацювання Висновків експерта з архіву Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за період 2018-2023 рр.

Результати. У роботі наведені кількісні показники випадків отруєнь зі смертельним наслідком, їх тенденцію щодо поширеності, виявлено найбільш поширені отруйні речовини та проаналізовано показники смертності за віком і статтю.

Висновки. Отже, за загальною кількістю смертельних випадків унаслідок отруєнь можемо спостерігати тенденцію до зниження смертності. У 2023 р. смертність внаслідок отруєння зменшилась майже вдвічі порівняно з 2018 р. Найбільш поширеною отрутою є етиловий спирт, 60% осіб від загальної кількості отруєнь, на другому місці за кількістю смертельних випадків –отруєння оксидом вуглецю (21,5%), на третьому – отруєння наркотичними речовинами (5,1%). Смертність серед чоловіків внаслідок отруєння перевищує показники смертності серед жінок більше, ніж у 5 разів, і найчастіше помирають чоловіки у віці 40-50 років.

БАГАТОКАНАЛЬНА МЮЛЛЕР-МАТРИЧНА ТОМОГРАФІЯ ЯК МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОБʼЄМУ КРОВОВТРАТИ В СУДОВО-МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

2024-07-28T01:30:30+03:00

Ураховуючи надзвичайну актуальність встановлення об’єму крововтрати в процесі проведення судово-медичного дослідження трупа, автори запропоновали метод сучасного цифрового аналізу – багатоканальна Мюллер-матрична томографія біологічних тканин людини.

Мета роботи – розробити комплекс судово-медичних критеріїв для точного визначення об’єму крововтрати за допомогою методу багатоканальної поляризаційної Мюллер-матричної томографії.

Матеріали та методи. Для дослідження проводили забір зразків прямого м’яза живота та шкіри від 85 померлих віком від 18 до 56 років з різним ступенем крововтрати.

Результати. Запропонована методика дослідження зміни значень лінійного двопроменезаломлення фібрилярних структур прямого м’яза живота та шкіри померлих унаслідок гострої внутрішньої та зовнішньої крововтрати показала можливість точного встановлення в межах об’єму 0±2000 мм³.

Висновки. Метод багатоканального диференціального Мюллер-матричного томографічного відтворення набору мап лінійного двопроменезаломлення і гістограм розподілів випадкових значень параметра структурної анізотропії гістологічних зрізів прямого м’яза живота та шкіри померлих з різним ступенем крововтрати чутливий в межах ΔV=0mm³÷2500mm³. Визначено діапазони зміни точності багатоканального методу томографічного відтворення мап лінійного двопроменезаломлення у межах ΔV=0mm³÷1000mm³↔86%-92%.

СУДОВО-МЕДИЧИНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕРЦЯ ВНАСЛІДОК ГОСТРОЇ КОРОНАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ В РАЗІ РАПТОВОЇ СЕРЦЕВОЇ СМЕРТІ

2024-07-29T09:12:31+03:00

У випадках раптової смерті від гострої коронарної недостатності в сполучній тканині ендокардію лівого передсердя та шлуночків спостерігалися виразні вогнищеві патологічні зміни, що супроводжувалися втратою фібрилярних структур та фрагментацією її не-клітинних елементів. Це спричинили місцеві контрактурні зміни каріоміоцитів, які локалізувалися в субендокардіальному просторі вказаних відділів серця, що призводило до місцевої фрагментарності та збільшення товщини складок ендокардію. Крім того, спостерігалася втрата їх характерної хвилястості та придбання лінійності. Ці зміни є проявами морфофункціональних порушень ендокардію зазначених відділів серця.

Мета дослідження: визначити особливості ендокардіальних змін передсердь і шлуночків у випадках раптової смерті внаслідок гострої ішемічної хвороби серця.

Матеріали та методи. Матеріал дослідження охоплював 12 сердець осіб молодого та середнього віку, які не страждали серцево-судинними захворюваннями (контрольна група) та 12 сердець осіб працездатного віку, які раптово померли від гострої ішемічної хвороби серця.

Висновки. Під час смерті від гострої ішемічної хвороби серця в сполучній тканині ендокарда лівого передсердя та шлуночка спостерігалися виражені вогнищеві патологічні зміни клітинного та неклітинного компонентів. Ці зміни викликали вогнищеві скоротливі зміни кардіоміоцитів, локалізованих у субендокардіальному шарі міокарда лівих відділів серця. Виявлені зміни в субендокардіальному шарі міокарда спричинили вогнищеве потовщення, фрагментацію та збільшення товщини складок ендокарда, їх хвилястість, що можна розглядати як прояви морфофункціональних порушень ендокарда.

СТРУКТУРА ПОМИЛОК ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

2024-07-29T09:47:17+03:00

Ідентифікаційна експертиза є одним із найскладніших видів експертиз і передбачає відповідно до світових стандартів (наприклад, DVI-Interpol) кілька паралельних видів розслідувань, спрямованих на підтвердження результату. Судову молекулярно-генетичну експертизу вважають «золотим стандартом» ідентифікаційних досліджень, оскільки висока дискримінаційна сила цього методу дозволяє отримувати результати з високим рівнем доказовості. Однак інколи через помилки на різних етапах проведення експертизи отримують її помилковий результат, який не збігається з іншими паралельними методами дослідження.

Метою дослідження було визначити частоту та причини помилок, що призводять до помилкових результатів судових молекулярно-генетичних експертиз з 2019 по 2024 роки в Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.

Матеріал та методи. Здійснено ретроспективне дослідження 4595 висновків судових молекулярно-генетичних експертиз, проведених з 2019 по 2024 роки в Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.

Результати та їх обговорення. Під час аналізу причин отримання помилкових результатів було встановлено, що за весь період дослідження найбільше зафіксовано людських помилок та забруднення. Рідше виникали технічні проблеми, сплутування зразків тощо.

Висновки. Наведені в дослідженні показники та структура помилок є корисними для підвищення якості та контролю за проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи, а також сприяють формуванню культури відкритого дослідження та пошуку шляхів їх мінімізації. Однак важливо не забувати, що вони не мають значення в контексті конкретного дослідження. Також варто враховувати можливість наявності в конкретному випадку нерозкритих помилок. Важливо також чітко вказати можливість перенесення ДНК тощо. Судово-статистичні моделі, у тому числі байєсовські мережі, можуть бути корисними для врахування різноманітних невизначеностей та демонстрації їх впливу на доказову силу результатів судової молекулярно-генетичної експертизи.

ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ЗАПОДІЯННЯ СМЕРТЕЛЬНОГО КУЛЬОВОГО ПОРАНЕННЯ ГОЛОВИ ВНАСЛІДОК РИКОШЕТУ СНАРЯДА З УРАХУВАННЯМ АНАЛІЗУ МОРФОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО ВІДСТРІЛЯНИХ КУЛЬ

2024-07-29T20:07:27+03:00

Вогнепальні ушкодження незмінно посідають одне з провідних місць у структурі насильницької смертності, однак у спеціальній літературі недостатньо відомостей, що висвітлюють відмінні індивідуальні особливості снарядів (куль), що були вилучені з біологічного об’єкта і стали знаряддям смерті, та при їх рикошеті (зіткненні з перешкодою) після серії експериментальних пострілів.

Мета: встановити можливість заподіяння смертельного кульового поранення голови після рикошету снаряда від дорожнього покриття з урахуванням аналізу морфологічних особливостей експериментально відстріляних куль.

Матеріал і методи. Використаний архівний матеріал ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» («Висновок експерта»). Об’єктами дослідження були: кістки черепа потерпілого гр. К, вогнепальні ушкодження голови (вхідний, вихідний отвір, рановий канал), а також кулі до 9 мм патронів пістолета «Макарова», а саме: 1) куля, вилучена з порожнини черепа після розтину трупа; 2) 6 куль після виконання експериментальної серії пострілів у дорожнє покриття. Їх особливості досліджувалися стандартними методами, загальноприйнятими в судово-медичній експертизі, і стандартними методами варіаційної статистики.

Результати. Під час затримання правоохоронцем чоловік отримав смертельне вогнепальне поранення голови 9 мм кулею. На потиличній кістці мав місце вхідний отвір, у порожнині черепа – рановий канал під кутом біля 130° відносно серединної осі тіла, а на лобній кістці втиснений перелом. Проведення серії експериментальних пострілів 9 мм кулями виявило залишки (фрагментів) асфальтного покриття та їх виразну деформацію, чого не було на кулі, що завдала смертельного поранення. Балістична експертиза виявила, що кут руху кулі в порожнині черепа складав 30°.

Висновок. За обставин, які описані в матеріалах кримінального провадження та встановлені в ході проведення слідчого експерименту, вогнепальне поранення не могло бути утворене в результаті рикошету кулі від асфальтного покриття, оскільки на ній не виявлено залишків (фрагментів) перешкоди, з якою відбулося її зіткнення, і її деформація не відповідає результатам експериментальних пострілів та балістичної експертизи.

ЕКСПЕРТНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕЛЕТАЛЬНОЇ МОТОЦИКЛЕТНОЇ ТРАВМИ

2024-07-29T20:30:00+03:00

Судово-медична експертиза потерпілих внаслідок мотоциклетної травми є актуальною проблемою експертної практики. Однак, судово-медичні особливості сучасної нелетальної мототравми вивчені недостатньо.

Мета: дослідити епідеміологію нелетальної мотоциклетної травми та встановити експертні особливості ушкоджень, характерних для потерпілих під час дорожньо-транспортних пригод за участі мотоциклетного транспорту.

Матеріал і методи. Матеріалом для вивчення стали 40 висновків експерта щодо потерпілих унаслідок мототравми, виконаних у Тернопільському обласному бюро судово-медичної експертизи протягом 2016–2023 рр. Проводили викопійовування даних у окрему для кожного випадку формалізовану карту, у яку вносили відомості про потерпілу особу, обставини, місце та умови травмування. Детально занотовували вид ушкоджень, їх локалізацію та розповсюдженість відповідно до частин тіла (голова, тулуб, кінцівки). Отримані дані обробили за допомогою методів варіаційної статистики.

Результати дослідження. Більшість випадків нелетальної мототравми трапляється на автодорогах влітку і ранньої осені, в червні та вересні, унаслідок зіткнення з іншими транспортними засобами (зокрема автомобілями). Потерпілими зазвичай стають чоловіки (35 (87,5%) потерпілих) молодого ((19 (47,5%) осіб)) та зрілого ((13 (32,5%) осіб) віку. З них кермувальниками мотоциклів була 31 особа (77,5%), пасажирами – 6 осіб (15,0%) і лише 3 особи (7,5%) – пішоходами (р≤0,01). Різноманітні ушкодження нижніх кінцівок встановлені в 35 потерпілих (87,5%, р≤0,01), ушкодження верхніх кінцівок – у 22 (55%) травмованих, ушкодження голови – у 20 осіб (50%). Комбінованість ушкоджень двох і більше різних анатомічних ділянок тіла (голови, тулуба і кінцівок була зафіксована в 35 (87,5%) потерпілих. Ушкодження голови були у виді подряпин, синців чи забоїв, превалювали в ділянці обличчя, асоційовано (в кількох зонах лиця одночасно), зазвичай супроводжувалися струсом чи забоєм головного мозку. Різноманітні ушкодження м’яких тканин були діагностовані у всіх потерпілих з травмою тулуба, у 18 з яких (90%) ці ушкодження розташовувалися на передній поверхні грудної клітки, у ділянці таза чи живота (часто комбіновано), ушкодження спини зафіксовано лише у 2 (10%) потерпілих. Травма верхніх кінцівок, крім різновидних ушкоджень м’яких тканин, більше, ніж у половини потерпілих з такою травмою супроводжувалася переломами кісток і ушкодженням зв’язково-фіксувального апарату. Для потерпілих з травмою нижніх кінцівок були характерними як поверхневі ушкодження м’яких тканин (подряпини, синці, гематоми, забої), так і більш глибокі (рани чи розміжчення) та відкриті чи закриті переломи стегнової, велико- і малогомілкових кісток або переломи кількох цих кісток одночасно. Ізольовані ушкодження тільки однієї анатомічної ділянки під час нелетальної мотоциклетної травми були виявлені лише у поодиноких випадках.

Висновки. Мотоциклетна травма, яка не супроводжувалася смертельними наслідками, здебільшого стається на автодорогах, у теплу пору року, внаслідок зіткнення мотоцикла з іншим транспортним засобом. Потерпілими зазвичай є водії мотоцикла – чоловіки молодого та зрілого віку.

Для нелетальної мотоциклетної травми характерні такі експертні ознаки: значна кількість поверхневих ушкоджень м’яких тканин і превалювання їх над переломами кісток чи ушкодженнями внутрішніх органів; комбінованість травми голови, тулуба і кінцівок при домінуванні ушкоджень нижніх кінцівок; переважне розташування ушкоджень на передній поверхні тіла потерпілих осіб.